ПСИХОЛОГІЯ

 

Поради вчителя вчителю:

 як встигнути все і не вигоріти

Емоційне вигорання педагога – стан фізичного і психічного виснаження, що виникає у відповідь на емоційне перенапруження. Його можуть спричиняти: висока емоційна завантаженість, величезна кількість емоціогенних факторів, відповідальність за життя та здоров'я дітей і багато іншого. Як учителю впоратися з полізадачністю і при цьому зберегти своє здоров'я? Про це розповіла Вікторія Богданова в межах інтернет-конференції «Професійний розвиток учителів хімії та біології: досвід і поради».

Лекторка переконана в тому, що для профілактики професійного вигорання потрібно знаходити час для відпочинку, шукати джерела натхнення та ресурсного стану. 

Що таке здоров'я? Це стан фізичного, соціального, психічного і духовного благополуччя. Короткі відомості про кожну із цих складових:

• Фізичне здоров'я – індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функціонування організму в різних умовах (спокою, руху та генетичної спадщини), а також рівень фізичного розвитку органів і систем організму. 
• Психічне здоров'я – індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність та чутливість. Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, настанов, уяви, почуттів тощо. 
• Духовне здоров'я – духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі й етики. 
• Соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму (сім'єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв'язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування абощо. 

На уроках основ безпеки життєдіяльності можна запропонувати учням виконувати вправу, яка допомагає збалансувати всі складові здоров'я. Суть проста: потрібно накреслити систему координат із нулем у центрі та оцінити кожну складову за 5-бальною шкалою, де 1 – усе погано, а 5 – усе влаштовує. В ідеалі має вийти коло життя – коли всі сфери здоров'я мають непогані й однакові показники. Наприклад, 4 або 5.  

Звісно, балансувати між різними сферами здоров'я досить непросто, але існують практичні прийоми й поради, які допомагають бодай трохи наблизитися до формування кола життя. 

Наприклад, якщо ви тривалий час працюєте за комп'ютером, потренуйте еспандером кисті. Далі поверніть голову ліворуч-праворуч та вгору-вниз. Наступний крок – заведіть руки за спинку стільця та зчепіть їх у замок, потягніться і подивіться вгору. Вправи з гімнастичною палицею допоможуть вирівняти кістки верхньої частини скелету, а вправи для очей – чудова профілактика погіршення зору. 

Як можна зберегти власну енергію та бути в ресурсному стані? 

1. Допоможе фізична активність, практики дихання, водний баланс, здоровий сон і правильне харчування.
2. Правило 10 000 годин посприяє виробленню та вдосконаленню нової навички. Саморозвиток теж рятує від вигорання. 
3. Постійна підтримка та компліменти від рідних та близьких. 
4. Людина має припинити «зливати енергію»: скаржитися, говорити іншим про свої проблеми й невдачі. 

Особливості психології людини у процесі досягнення мети 

• І етап «Оптимізм». Спершу ми визначаємо та конкретизуємо мету. Далі пишемо поетапний план «на зустріч меті». Потім розраховуємо час на кожен із цих кроків. 
• II етап «Песимізм». У людини закрадаються сумніви стосовно того, що не все з плану можна реалізувати, тож не вийде й досягти поставленої мети. 
• III етап «Яма відчаю». Людина змінює пріоритети, відкладаючи досягнення мети на безвік. На цьому етапі люди часто зовсім зневірюються у досягненні конкретної цілі. 
• IV етап «Інформований оптимізм». Людина отримує досвід проходження «ями відчаю». Що частіше особистість переборюватиме страхи на 3 етапі, то більше шансів, що вона сформує навичку досягнення власної мети. 
• V етап «Успіх та самореалізація». Людина аналізує свою поведінку, коли намагалася досягти мети та зупинялася на півшляху до успіху. Ці інсайти допомагають їй не повторювати помилок та шукати кращі шляхи для реалізації планів. 

Варто завжди прописувати алгоритм дій досягнення мети. Адже якщо не візуалізувати етапи, то мета залишиться на рівні бажань. Це не просто забаганка людини, так побудований мозок! Отож мозок складається із декількох частин: 

1. Найстаріша частина – стовбур або рептильний мозок (інстинкти). Він «спить», доки людина планує щось робити. 
2. Лімбічна система (тваринний мозок) – частина мозку, яка відповідає за емоції. Отож коли у житті людини все спокійно та стабільно, вона має позитивні емоції. 
3. Наймолодша частина мозку – неокортекс. Вона відповідає за дії та мисленнєві зусилля людини. 

Що відбувається, коли людина втомлюється? Лімбічна система «прокидається», у зв'язку з чим зникає мотивація щось робити. А коли «прокидається» рептильний мозок, то особа відчуває, що її ресурси вичерпано, тож починає лінуватися. У цей момент важливо вийти із зони комфорту, не зачіпаючи найстарішу частину мозку. Людина одразу заспокоюється, коли починає планувати або робити щось ритмічне. Саме неокортексом ми можемо налаштувати себе на позитивне мислення. 

ПРАКТИЧНІ ПРИЙОМИ

 

Особистісне зростання учня та ігрові форми його відстеження

Сприяємо прогресу школярів

Особистісне зростання – процес, який полягає у самовдосконаленні шляхом покращення якості життя, розвитку життєво необхідних навичок та здійснення мрій і прагнень.

Звичайно, вчителі розглядають питання особистісного росту школярів через призму свого предмету. Воно й не дивно: навчального часу обмаль, а встигнути потрібно багато! Тож сьогодні ми пропонуємо вам кілька конкретних прийомів, які допоможуть відзначити особистий прогрес учнів.

Визначте точки особистісного росту дітей

Перше запитання: що для вас означає особистісне зростання учня? Кожен учитель дасть свою відповідь. Тільки визначивши власні орієнтири самовдосконалення, ви дізнаєтеся, як відстежувати особистісний прогрес учнів та сприяти його розвитку.

Ознаки особистісного росту дітей:

• покращуються комунікативні навички та логічне мислення – більш структуровано формулюють думки, можуть імпровізувати під час відповіді і т.ін;
• школярі виходять зі своєї зони комфорту – виступають перед класом, ініціативні у команді тощо;
• підвищується рівень емоційного інтелекту – краще розуміють себе, контролюють власні імпульси, швидше
• знаходять спільну мову з оточенням, співпереживають та допомагають, якщо просять тощо;
• посилюється стресостійкість – реагують на стрес відповідно до його рівня, за потреби підтримують себе самостійно, швидше «виходять» із негативного стану і т. ін.

Певна річ, це не повний список! Насправді будь-який прогрес та позитивна зміна в поведінці дитини – ознака її особистісного зростання! І йому треба всіляко сприяти.

Сприяйте особистісному росту школярів

Ви визначили точки росту – тепер можна перейти до планування діяльності, що сприятиме самовдосконаленню школярів. Найпростіше це зробити за допомогою таблиці! Проаналізуйте поведінку ваших школярів, загальні особливості психологічного клімату вашої школи.

Створіть таблицю з двох колонок: над однією запишіть «які навички школярів я б хотів(-ла) розвинути?», а над іншою – «як я можу допомогти дітям це розвинути?». Також можна скористатися списком життєво необхідних компетентностей, вони допоможуть визначити точки росту школярів. Для прикладу, компетентності, що збігаються з особистісним зростанням: мовна, соціальна, громадянська, загальнокультурна та ін. 

Цікава ідея: запропонуйте школярам заповнити табличку разом із вами! Для цього скористайтеся нашим візуальним матеріалом. А потім можна проаналізувати закономірності у відповідях учнів та порівняти їх зі своїми припущеннями.

Відстежуйте прогрес учнів

Головне – не зупинятися на досягнутому! Самовдосконалення – це безперервний процес, який потрібно відстежувати та аналізувати. Уявіть, що завдяки наполегливим заняттям учні вже стали гуру емпатії, а вчитель все одно зосереджує увагу на розвитку соціальної компетентності. Але може бути так, що ці ж школярі не можуть зв’язати два слова українською. То чи правильно розставив пріоритети вчитель? Авжеж ні.

Для того, щоб не припуститися такої помилки, варто постійно відстежувати прогрес учнів, фіксувати їхні досягнення та недопрацювання. Можна скласти план особистісного зростання школярів: ставити для цього цілі та досягати їх покроково.

Звичайно, можна створити план особистісного зростання індивідуально для кожного учня. Наприклад, молодші школярі залюбки заповнюватимуть різнокольорову таблицю. Та й старші не відмовляться!

Створіть альтернативне заохочення

Аби діти отримали залізну мотивацію для самовдосконалення, потрібно щось більше, ніж просто кольорова таблиця (хоча і так може бути!). Наприклад, звершення школярів можна «закріплювати» приємними для них речами, як-то «Лічильник бонусів». Цю авторську методику Дар'я Демчук-Маригіна презентувала в межах курсу«Ігрові уроки контролю та узагальнення знань (на прикладі уроків географії)».

«Лічильник бонусів» зручний тим, що вам не обов’язково щось вигадувати чи роздруковувати, достатнього підручних матеріалів: пазлів, стікерів, фішок тощо. Їх можна давати школярам за досягнення. А які підручні матеріали виступатимуть «бонусами» залежить тільки від вашої фантазії! Особливо цікаво, якщо бонуси пов’язані з темою уроку або предметом. Можна використати варіанти, які учасники курсу запропонували у коментарях.

---

Особистісне зростання учнів неможливе без контролю прогресу з боку вчителів та узагальнення набутих знань. Це – позитивний стрес, що сприяє якісній підготовці школярів та запам’ятовуванню інформації.

 Щороку в останній тиждень березня коледж вітав випускників.

Традиції незмінні!

Виховна година

 Година Землі: піклуймося про нашу планету

Добірка завдань, присвячених екологічній акції.

«Година Землі» – наймасштабніша екологічна акція в історії людства, організована Всесвітнім фондом дикої природи (WWF). У ній щорічно бере участь 188 країн. Суть – мільйони людей о 20:30 на годину вимикають електроенергію, щоби показати свою небайдужість до майбутнього планети. Акція проводиться в останню суботу березня. Завдяки їй невелика кількість природних ресурсів дійсно економиться, але не це її головна мета. Головна – нагадати людству про необхідність дбайливого ставлення до природи та її ресурсів, а також про локальні та глобальні екологічні проблеми. Акція навіть має власний логотип у вигляді числа «60+»: це було зроблено, щоби заохотити людей вимикати електроенергію не лише на годину, а й більше. 

Пропонуємо ознайомитися із завданнями для виховної години, присвяченої Годині Землі!

Напередодні акції поспілкуйтеся з учнями про те, що це за подія та який її головний меседж. Заохотьте дітей обговорити її важливість разом зі знайомими та рідними, щоби вони теж долучилися до флешмобу та вимкнули в суботу на годину всі електроприлади. Нагадуванням про акцію може стати браслет, зроблений власноруч. 

Як проводять акцію Години Землі у світі?

Для додаткового залучення уваги спільноти до акції у світі на одну годину вимикають освітлення архітектурних пам'яток. Так минулого року світло вимкнули у 102-поверховому Empire State (Нью-Йорк), Колізеї (Рим), Ейфелевій вежі (Париж), Біг-Бені (Лондон) та на багатьох інших об'єктах. У соцмережах компанії теж шукають способи для популяризації флешмобу. Наприклад, логотип у Соса-Cola стає практично чорно-білим. 

Запропонуйте учням об'єднатися в групи та створити інфографіку або презентацію на одну з тем: «Як у світі долучаються до акції?», «Навіщо потрібно економити електроенергію?» або «Як я можу зберегти природу?». 

Приклад інфографіки:

Запитання для дискусії:

1. Який, на вашу думку, різновид відновлюваної чи невідновлюваної енергії був би кращим для Землі? Чому? 
2. Що трапиться, якщо ресурси для виробництва електроенергії закінчаться?
3. Як вимкнення світла може вплинути на природні ресурси планети? 
4. Яких заходів людство може вжити, щоб зменшити використання природних ресурсів? 
5. Як ви плануєте використовувати отримані знання у повсякденному житті?

За бажанням ви можете організувати загальношкільну виставку інфографік. 

Екологічний кодекс мешканців Землі

Ця вправа допоможе сформувати в дітей екологічний світогляд та скоригує способи взаємодії з природою. Що для цього потрібно? Учасники мають провести «мозковий штурм» та спільно створити «Екологічний кодекс Землі». 

Спершу учні об'єднуються в команди та записують на аркушах усі запропоновані ідеї. Потім дискутують та обирають з-поміж пунктів найпріоритетніші. Обов'язково потрібно відшліфувати формулювання речень, щоби якомога точніше передати суть кодексу. Насамкінець групи презентують класу свої роботи.

Екологічна обізнаність

Часто люди не помічають, як багато ресурсів витрачають щодня. І дарма! Наприклад, економити електроенергію не так і складно. Достатньо вимикати побутову техніку та світло, коли в них немає потреби, та не залишати зарядні пристрої увімкненими в розетку. А чи знали ви, що зекономити допоможуть зарядні пристрої з позначками А, А+ та А++? Нехай і ваші учні дізнаються про способи збереження природи. Для цього вони мають об'єднатися в групи та створити мініпам'ятки на наступні теми: «Речі, які засмучують Землю» та «Речі, які подобаються Землі». Так діти дослідять, як можна запобігти знищенню природи та мінімізувати негативні наслідки недостатньо дбайливого ставлення до екосистеми. 

Якості еколога

Ця вправа формує в учнів відповідальне ставлення до природи та розвиває навички групової взаємодії. Спершу діти об'єднуються в команди по 3 особи. Кожна з команд має обговорити та скласти список із 6-7 якостей, необхідних людині, яка любить природу та піклується про неї. Наприклад: відповідальність, спостережливість, активність, освіченість, зацікавленість, надійність, цілеспрямованість і так далі. Кожна група зачитує класу свій список. 

Аналіз виконання вправи:

1. Чи виникали у вас труднощі під час вибору якостей? 
2. Чи мали ви проблеми, коли працювали в команді? Якщо так, то які саме? 

Вправа «Чесно кажучи...»

Покладіть перед класом на парту картки, на яких записані незакінчені речення. Далі кожен із учнів має по черзі виходити та брати по одній картці. Суть – потрібно відразу, як у бліці, завершити фразу.  

Приблизні написи на картках: 

1. Чесно кажучи, коли я думаю про природу…
2. Чесно кажучи, коли я замислююся про екологічні проблеми…
3. Чесно кажучи, коли я вмикаю телевізор і бачу програму про тварин…
4. Чесно кажучи, коли я бачу афіші з анонсами циркових шоу…
5. Чесно кажучи, коли я бачу новини про екологічні катастрофи… 

Аналіз вправи. Запитайте учнів, чи складно їм було вигадувати для речень закінчення. Що могло стати причиною? 

Лист-протест

Учні об'єднуються у 3 команди. Кожна з них має написати «Лист-протест» від імені будь-якого природного об'єкта (тварини, рослини, річки абощо). Йдеться про аргументи стосовно надмірного втручання людини в природу. Усі листи зачитуються класу. Далі проводиться дискусія. 

Запитання для дискусії: 

1. Що вдалося у спільній роботі? У чому не збігалися погляди?
2. Що ще можете зробити особисто ви, щоби переконати людство в тому, що природа потребує дбайливого ставлення?

Сподіваємося, виховна година вкотре нагадає учням, що природу можна та потрібно оберігати. І це мають бути не прості лекції, які діти слухатимуть та не чутимуть, а повноцінна робота над інформацією про наслідки людської діяльності. Лише так виховання майбутнього покоління матиме позитивні результати!

А для того, аби закріпити набуті знання, запропонуйте учням узяти участь у новому неймовірному конкурсі від освітнього проєкту «На Урок» – «Година Землі». До участі запрошуються учні 5-11 класів. Реєстрація триватиме з 20 березня по 22 квітня, в цей же період буде відкритим доступ до завдань. Долучайтеся!

КОРИСНЕ

 

Робота сидячи: 
наслідки та профілактика захворювань

Про шкідливий вплив малорухливого способу життя.

Згадаймо анатомію. Людина має хребет із фізіологічними вигинами. Саме вони виконують важливу роль амортизації під час рухів – ходьба, біг та стрибки. Така будова допомагала первісній людині виживати: добувати їжу та тікати від небезпеки. На сьогодні технічний прогрес значно полегшив наше життя. Отож немає потреби в тому, щоби рухатися протягом дня майже безперестанку. 

Варто пам'ятати, що анатомічно хребет зовсім не адаптований до тривалого сидіння! Ми нерідко проводимо за столом 10-12 годин на добу. А це означає, що люди майже половину свого життя проводять із неприродним для хребта положенні. Поговоримо з вами про наслідки малорухливого способу життя та про профілактику захворювань.

Вплив на здоров'я

Коли ми довго сидимо, міжхребцеві диски піддаються компресії (стисненню), а центр тяжіння зміщується вперед. Читаючи щось на ПК, більшість людей несвідомо витягує голову до монітора чи клавіатури, які знаходяться нижче рівня очей. Наслідки: 

1. Погіршення циркуляції крові, що призводить до накопичення жиру на стінках судин. У результаті підвищується кров'яний тиск і виникають проблеми із серцем.
2. Глюкоза засвоюється лише в невеликих дозах. Попри це, підшлункова залоза продовжує виробляти інсулін, необхідний для транспортування глюкози до клітин. Така невідповідність може призвести до розвитку цукрового діабету.
3. Підвищення інсуліну в організмі може призвести до утворення ракових клітин.
4. Погіршення настрою, зниження працездатності.
5. Деформація шийних хребців. Це спричиняє біль у шиї та стає важко утримувати її в прямому положенні.
6. Розвиток тривожних станів, депресій, безсоння.
7. Зменшується рухливість і мобільність зв'язок, що робить їх слабшими та підвищує ризик отримати травму.
8. Сидіння сприяє притоку крові до ніг, що розвиває глибокий тромбоз вен. Прилив крові в кінцівки підвищується на 50% усього за одну годину сидіння.

Варто знати! Витягуючи шию всього на 30 градусів уперед, ми задіємо в 4 рази більше м'язів та напружуємо їх утричі сильніше. Чи варто дивуватися наслідкам у вигляді хвороб хребта? Відповідь очевидна. 

Профілактика захворювань від малорухливого способу життя

На щастя, існують дієві поради, які допоможуть запобігти захворюванням. Профілактика – завжди легше та дешевше, ніж лікування наслідків сидячої роботи. Що допоможе? 

Якомога більше ходіть пішки

Щоденна норма – 8 000-10 000 кроків. Забудьте про ліфт, а якщо ваша робота знаходиться недалеко від будинку, відмовтеся від громадського транспорту чи автомобіля. Так ви не лише потурбуєтеся про здоров'я, а й позбудетеся стресів. 

Сидіть правильно за комп'ютером чи ноутбуком 

• Не закидайте ногу на ногу. Адже так ви затискаєте вени на ногах, що призводить до погіршення кровообігу. 
• Ступні розташуйте на підлозі або на спеціальній підставці. 
• Монітор має розташовуватися прямо перед вашим обличчям, на відстані витягнутої руки. 
• Прослідкуйте, щоби клавіатура і мишка були розташовані на рівні ваших ліктів: так ваші плечі будуть знаходитися у правильному положенні.
• Зап'ястя тримайте прямо: не опускайте їх донизу. 
• Не напружуйте пальці під час набору тексту. Надмірна напруга призведе до швидкої втоми.
• Не забувайте робити вправи для очей та шиї. 
• Збільшіть яскравість екрану. Це допоможе розглянути більш дрібні деталі, не наближаючи монітор занадто сильно.

Профілактика діабету 

Чи знали ви, що всього один день, проведений сидячи, може різко знизити активність інсуліну і збільшити ризик розвитку діабету другого типу? Тому пийте якомога більше рідини. Коли ми зневоднені, в організмі підвищується рівень гормону вазопресину, який своєю чергою підвищує рівень цукру в крові. Регулярне вживання достатньої кількості рідини допоможе знизити рівень цього гормону та ризик розвитку діабету.

Турбота про ноги

Біль у ногах – побічний ефект тривалої роботи сидячи. Що більше ноги проводять у зігнутому положенні без можливості розтягуватися та рухатися, то сильніше вони починають боліти. Що можна зробити? Відрегулюйте стілець або крісло таким чином, щоби коліна були вище рівня стегон – це трохи знизить навантаження.

Підвищуйте концентрацію

Коли ми сидимо, кровообіг сповільнюється, а наш мозок отримує менше кисню. Як наслідок – знижується здатність до концентрації, погіршується пам'ять, креативність, а також здатність сприймати та аналізувати нову інформацію. Що допоможе? Розплануйте робочий день так, щоби раз на годину вставати з-за столу і проходити хоча б мінімальну відстань (100 метрів і більше). 

Отож, робота сидячи може бути не такою вже й небезпечною. І це якщо дотримуватися певних правил! Пам'ятайте, що ваше здоров'я у ваших руках.

 

«Година Землі» – новий цікавий конкурс від «На Урок»

Кожного року останньої суботи березня о 20:30 (за місцевим часом) мільйони людей по всьому світу на годину вимикають світло у своїй оселі. Це не забаганка і не мода, це – Година Землі. Це підтримка екологічних ініціатив, рух за майбутнє та імпульс до змін.

Пропоную вам також 27 березня на годину вимкнути світло! А ще обов'язково розкажіть про це своїм друзям та знайомим, адже важливо поширювати знання про планету та надихати інших. А як дізнатися більше? Узяти участь у новому неймовірно цікавому та важливому конкурсі «Година Землі»! 

Конкурс створено спеціально до акції Година Землі, а його основна мета – допомогти дітям дізнатися більше про екологічні проблеми планети й шляхи їх розв'язання. Пропоную дізнатися більше про Землю та зрозуміти, як ми можемо зберігти наш спільний дім! Узяти участь можуть усі без винятку учні 5-11 класів.

Реєстрація стартувала 20 березня і триватиме до 22 квітня. Доступ до завдань уже відкрито, тож можна починати працювати просто зараз! А свої результати та нагороди діти зможуть отримати одразу після виконання завдань. До речі, працювати можна в будь-який зручний час: і на уроці, і вдома. Головне – встигнути виконати завдання до 22 квітня. 

Переможці будуть нагороджені дипломами І, ІІ та ІІІ ступенів, а решта отримає іменні сертифікати. Кожен учитель, чиї учні візьмуть участь у конкурсі, отримає подяку, яка стане підтвердженням його професійної активності та доповнить учительське портфоліо. Приєднуйтеся! 

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

 

5 стратегій розвитку критичного мислення

Ідеї для розвитку критичного мислення.

Кртичне мислення – не просто новий освітній тренд. Це стиль життя, навичка сучасної людини, яка прагне бути активною та успішною. А ми ж хочемо, щоб наші учні були саме такими?

Звісно, ви використовуєте прийоми для розвитку критичного мислення на уроках. Шість капелюхів, фішбоун, акваріум, плакат думок... Усі вони допомагають зробити урок цікавішим та вчать учнів розуміти суть речей, а не задовольнятися поверхневими даними. Але чи достатньо цього? Насправді, ні. В учнів формується хибне уявлення про те, що підходити критично до отриманої інформації треба лише у деяких ситуаціях, наприклад, тільки на уроці, і тільки тоді, коли про це оголосили. 

Критичне мислення як звичка

Критичне мислення має стати навичкою, яка працює завжди, а не вмикається лише у певні моменти. Що ж робити? Не чекати уроку, під час якого ви зможете застосувати нову технологію розвитку критичного мислення. Обговорюйте з учнями останні новини, популярні дописи на Facebook тощо. Не вистачає часу? Заохочуйте дітей говорити на ці теми між собою та навіть удома (у цьому випадку варто розказати про користь критичного мислення на чергових батьківських зборах, можливо, навіть використати кілька прийомів).

Говоримо про переваги

Критичне мислення – це круто і потрібно. Це всі ми знаємо, це істина, яка є непорушною... Чи тільки здається такою? Насправді, те, що для нас із вами є очевидним, зовсім не обов'язково буде зрозуміло учням. Що буде, якщо діти не опанують основу критичного мислення? Можливо, можна жити і без нього? Звысно, можна, але поясніть учням, що саме критичне мислення – навичка успішної людини ХХІ століття, яка впевнено відповідає на виклики сьогодення, творчо мислить, уміє знаходити спільну мову з іншими та приймає правильні рішення. Розкажіть, хто з відомих людей популяризує вміння мислити критично. Дайте приклад!

Обговорюємо і ще раз обговорюємо

І не просто ділимося міркуваннями, а дискутуємо! Дискусія та дебати – неймовірно корисні формати спілкування, які дозволяють по-новому поглянути на проблему. А ще цей формат цікавий своєю універсальністю, адже у вас з'являється можливість обговорити будь-які теми. Наприклад, екологічні. Запропонуйте учням подумати над такою проблемою: «Чи варто замінювати натуральні матеріали синтетичними?». І це вже не тільки про навички критичного мислення, це вже і про аналіз сучасної екологічної ситуації, про наукові факти (а чи всі вони дійсно доведені?) та про розвиток коммунікативних навичок. 

Більше читаємо

Людину, яка багато читає, не так просто ввести в оману. Звісно, читати треба не лише стрічку Instagram чи Facebook, і навіть не тільки художню літературу. Запропонуйте школярам аналітичні матеріали (це краще спрацює з учнями середньої та старшої школи) чи навіть науково-популярну літературу. Прочитали? Чудово! Саме час зробити висновки та винести на обговорення твердження, засновані на прочитаному матеріалі. Інші учні мають, так само використавши отримані знання, або підтвердити, або спростувати інформацію. Можна таємно попросити одного з учнів винести на обговорення однозначно неправдиве твердження – це заплутає інших та змусить їх ретельніше добирати докази.

Граємо в ігри

Ігри чудово розвивають критичне мислення. Звісно, не всі і не завжди. Навряд чи звичайна «стрілялка» нам у цьому допоможе, а от ігри на логіку, квести та шахи – саме те, що нам потрібно! Адже для того, щоб виграти, гравець має продумати кілька альтернативних варіантів розвитку подій та вирішити, який крок буде правильним, а який – хибним. 

Взагалі, спробуйте поставитися до критичного мислення як до гри. Ставте учням запитання, які змусять їх шукати альтернативи, але без зайвого пафосу. Для цього чудово підходять деякі прийоми розвитку критичного мислення, наприклад, Шість капелюхів, Прес-конференція, Ток-шоу. Саме формат гри дозволяє у невимушеній формі розповісти про важливе.

БЖД

 Правила поведінки на воді

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності зможе надати допомогу тому, хто потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

– правильний вибір та обладнання місць купання;

– навчання дорослих і дітей плаванню;

– суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах;

– постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки на воді:

1. Категорично забороняється купання в нетверезому стані
2. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях. В технічних водоймах купання заборонене.
3. Відпочивати на воді у світлу частину доби.
4. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, t° повітря – не нижчою за +24°С.
5. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
6. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години.
7. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
8. У воді варто знаходитися не більше 15 хвилин.
9. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
10. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
11. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища.
12. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, не гоніться за швидкістю просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань.

На воді забороняється:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
2. Вилазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Дітям, які не вміють плавати, заходити глибше, ніж до пояса.
13. Купання дітей без супроводу дорослих.

Забороняється купання у затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках і інших водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не визначені як місця масового відпочинку громадян біля води. Відповідальність за безпеку дітей під час купання покладається на батьків або дорослого підготовленого керівника групи дітей!

Дітей, які не вміють плавати, необхідно купати окремо від інших дітей. Купання дітей при відсутності рятувальних постів заборонено. Заборонено пірнати з перил, запливати за обмежувальні буї, допускати безглузді витівки, подавати сигнали про необхідність допомоги заради жарту.

Порядок дій у випадку нещастя

Потрапивши під пліт або човен, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.

Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; рятувати вплав одночасно кількох людей неможливо.

Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців; підводні плини, які паралізують волю людини, яка пливе; водорості, що сковують рух плавця. У швидкій річці можна потрапити в сильну течію. Вона підхоплює плавця й починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега. У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до того часу, поки не спаде хвиля, потім зіскочити й вибігти за межу прибою.

Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню.

Від переохолодження або різкого переходу з зони теплої води в зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину й плисти до берега. Намагайтеся утриматися на поверхні води й кличте на допомогу.

Плавець, який заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше. Необхідно лягти на спину і спробувати м’якими, спокійними рухами виплисти в бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.

Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути:

• переохолодження у воді;
• перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення чи безперервного плавання одним стилем;
• купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інше.

У всіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання й вийти з води. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином:

• при відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак;
• при судомі м’язів литки необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою підігнути ногу в коліні поперед себе.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто при нещасних випадках на воді трапляються переохолодження й утоплення.

У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а постраждалого загортають у ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. За неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні.

Необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. У цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище й вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега, можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку та інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого слід підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно пірнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

В особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настоянки валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (вкутати й дати гарячого напою).

Якщо потопаючий знепритомнів (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтального положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс випари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.

Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільне, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот. У разі, якщо свідомості, пульсу на сонних артеріях немає, наявні ознаки зупинки дихання, широкі зіниці, але немає трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо й потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:

• Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
• Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у серветку або носову хустинку, слід видалити з порожнини рота пісок, мул та інші чужорідні предмети.
• Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет у шийному відділі (це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
• Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є – продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається або підіймається надчеревна ділянка, повторіть усе з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот у рот”, а “рот у ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
• Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні – упоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, які синхронні натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
• У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань і натискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє – 1:5.7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки пульсу на сонних артеріях.
• Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. У тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, незважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.
  
  
  

КОРИСНЕ

 

Таксономія Блума: кроки від відтворення до синтезу та оцінки інформації

Про таксономію Блума та її практичне використання.

Чи подобається вам структурувати інформацію за допомогою схем та моделювань? Це доволі зручно! Чудово ж, коли складне можна зводити до простого – схеми, класифікації абощо. Наприклад, широкої популярності набули піраміда Маслоу, принцип Парето, матриця Ейзенхауера та метод SWOT. 

Поговоримо про не менш відому схему – таксономію Блума. Вона, на відміну від більшості класифікацій, має прогностичний потенціал. Тобто вона вказує на те, «як варто робити», а не «як було зроблено». Алгоритм таксономії Блума надзвичайно ефективний та простий у використанні. Його часто застосовують у сучасній школі. 

Про суть таксономії Блума

Американський педагог-психолог Бенджамін Блум активно досліджував рівні мислення під час навчання. На його думку, викладачі мають розробляти такі уроки та завдання, завдяки яким учні досягатимуть поставлених цілей. Блум з'ясував, що наше мислення можна розділити на 6 рівнів: від простого відтворення фактів до оцінки інформації. 

Таксономія – не просто схема класифікації, а організація мисленнєвих процесів за ієрархією. Наприклад, для того, щоби учень міг використовувати здобуті знання (3 рівень), він повинен дізнатися необхідну інформацію (1 рівень) та зрозуміти її (2 рівень). Завдання вчителя – мотивувати дітей до досягнення вищих рівнів мисленнєвого процесу. Йдеться про когнітивну (пізнавальну) сферу: синтез та оцінку інформації. 

Бенджамін Блум визначив три сфери освітньої діяльності: когнітивна, афективна та психомоторна. Перша – ментальні навички (знання), друга – емоційно-ціннісна, а третя – фізичні навички (майстерність). Розгляньмо детальніше кожну з них.

Когнітивна сфера

Блум визначив 6 основних підкатегорій когнітивного процесу. Для досягнення найкращого результату важливо використовувати їх за ієрархією: від 1 до 6 пункту.

1. Знання. Запам'ятовування та відтворення вивченої інформації. Ключові дієслова: визначити, повторити, описати, ідентифікувати, знати, перелічити абощо. Приклад: флеш-картки, підкреслення в тексті, читання та повторення. 
2. Розуміння. Йдеться про правильну інтерпретацію вивченої теорії. Ключові дієслова: пояснити, описати, визначити, сформулювати, проілюструвати. Приклад: створення аналогій, написання нотаток, уміння шукати інформацію в інтернеті, пояснення іншій людині суть задачі. 
3. Застосування. Практичне використання вивченого матеріалу в реальному житті. Ключові дієслова: вирішити, спланувати, пояснити, зобразити, показати, навчити, продемонструвати. 
4. Аналіз. Розподіл матеріалу чи концепції на складові, розуміння різниці між ними. Ключові дієслова: дослідити, порівняти, протиставити, розділити, інтерпретувати, дібрати, класифікувати. Приклад: розпізнавання логічних помилок у судженні. 
5. Оцінка. Міркування про переваги та недоліки певного судження. Ключові дієслова: давати висновки, оцінювати, рекомендувати, критикувати, трактувати. Приклад: обрати найефективніше рішення для розв'язання проблемної ситуації. 
6. Створення. Обрати дві непов'язані між собою речі та згенерувати щось нове. Ключові дієслова: вигадування, поєднання, конструювання, уявлення, побудова, винайдення. Наприклад: практичне застосування методів для генерації креативних ідей. 

Афективна сфера

Це все, що пов'язано з почуттями, емоціями та настроєм. Якщо її систематично вдосконалювати, учням буде легше навчатися, а надалі й працювати з іншими людьми, бо ця сфера тісно пов'язана із соціальними навичками та взаємодією. Нездатність прогресувати в цій сфері спричиняє труднощі у навчанні та соціалізації. Афективна сфера має наступні складові: 

1. Сприйняття. Усвідомленість, готовність поважати думку співрозмовника. Ключові слова: визнання, прохання, уважність, ввічливість, розуміння. Приклад: розвиток уміння слухати та чути інших.
2. Реагування. Активна участь на уроці, реакція на неочікувані явища, готовність відповідати та мотивація. Ключові слова: відповідати, допомагати, виконувати, розповідати. Приклад: участь у дискусії, захист презентації. 
3. Засвоєння цінностей. Йдеться про визначення власних цінностей. Ключові слова: цінувати, берегти, демонструвати, ініціювати, запрошувати, доєднуватися, поважати. Приклад: учні вчаться дотримуватися обіцянок. 
4. Організація цінностей. Персональне структурування цінностей за пріоритетністю. Ключові слова: зв'язок, порівняння, синтез. Приклад: учні визнають необхідність забезпечення балансу між свободою та відповідальною поведінкою, розуміють важливість учнівських норм етикету. 
5. Інтерналізація цінностей. Учень має систему цінностей, яка коригує його поведінку. Ключові слова: діяти, розрізняти, модифікувати, виконувати, ставити запитання, переглядати, вирішувати, перевіряти. Приклад: учень цінує людей такими, як вони є; дитина демонструє впевненість у своїх силах, навіть коли працює самостійно. 

Психомоторна сфера

Бенджамін Блум разом зі своєю командою дослідників не завершив роботу із психомоторної сфери. Причина – брак досвіду у розвитку цих навичок. На думку вчених, ця таксономія має наступний алгоритм дій: отримання інформації про навички (приклад, опис), осмислення, використання на практиці та оцінка результату. Йдеться про навички письма та мовлення, а також досягнення поставлених цілей через фізичну дисципліну або працю. 

Навіщо учителям використовувати таксономію Блума? Це допоможе визначити сфери, у яких учні мають певні труднощі. Педагоги зможуть адаптувати навчальну програму таким чином, щоби вдосконалити кінцевий результат. Таксономія допомагає не лише зрозуміти, чого варто навчати дітей, а й відстежувати прогрес. 

ЦІКАВЕ

 

Бунтівні діти та відомі особистості: 

шлях до успіху

Чарльз Дарвін, Олімпія де Гуж, Авраам Лінкольн… Якби вони жили у наш час, їхнім учителям було б непереливки! 
Ейнштейн, наприклад,  не говорив до трьох років, а от Агата Крісті  перейшла на домашнє навчання, бо не вміла грамотно писати.
Видатні особистості не завжди були успішними. Можливо, цей приклад надихатиме! 

Крізь терни до зірок

У кожному класі є кілька учнів, яких легко можна назвати бунтівниками, чи не так? І найдивовижніше, що вони навіть не будуть проти! Пропонуємо вам здивувати таких учнів цікавинкою: розкажіть про цікаві та невідомі факти з дитинства відомих людей! Бо навіть діти з не ідеальною поведінкою досягали висот. Можливо, ваші учні теж зможуть, якщо докладуть зусиль?

Приверніть увагу учнів за допомогою цікавої історії. Така розповідь дозволить перепочити та стане чудовою мотивацією перед виконанням складного завдання. 

Чарльз Дарвін – хлопчик без здібностей

Які асоціації викликає у вас ім’я видатного натураліста? Певно, ви одразу пригадаєте теорію еволюції та інші наукові праці, що досі викликають бурхливі суперечки. А минуло майже три століття! Хто б міг подумати, що дитинство науковця було сповнене постійними зауваженнями та докорами. Вивчаючи класичні мови та словесність в англіканській школі, Дарвін ні на мить не сумнівався у відсутності необхідних здібностей. Зате він колекціонував метеликів, мінерали та раковини! Це захоплення і стало причиною його низької успішності, докорів та навіть погроз із боку дорослих.

Олімпія де Гуж – революціонерка поза шлюбом

Історія дитинства французької революціонерки буде особливо цікава непосидючим дівчатам! Свою енергію Олімпія де Гуж спрямувала на громадський активізм, і це стало сміливим рішенням, адже у 18 столітті про рівність жінки та чоловіка годі було й думати. Її ідеї нині підтримує весь світ, а тоді вони здавалися фантастикою: відмова від работоргівлі, право бути парламентаркою та називатися громадянкою... Її цілеспрямованість та загострене відчуття соціальної несправедливості в дорослому віці часто пов’язують із непростим дитинством. Вона була народжена поза шлюбом, а у 16 років Олімпію віддали заміж за набагато старшого за неї чоловіка. І як тут не стати революціонеркою?

Альберт Ейнштейн – «дурний, лінивий, відлюдькуватий»

Запитайте у школярів: чи знають вони, у якому віці почали говорити? Імовірно, це сталося ще до двох років. А от сам Альберт Ейнштейн і слова не сказав, аж допоки йому не виповнилося три роки! Великий фізик узагалі дуже відрізнявся від однолітків: погано запам’ятував нову інформацію та міг годинами обмірковувати запитання від учителя. Що вже казати про відповідь! Його вважали дурним, лінивим та відлюдькуватим, адже геній надавав перевагу побудові карткових будинків, а не спілкуванню з однолітками.

Агата Крісті – письменница, яка не вміла грамотно писати

Агата Крісті – людина, чиє ім’я асоціюється з детективним жанром. А чи одразу вона стала авторкою бестселерів? Звичайно, ні. І навіть більше – маленьку письменницю забрали зі школи через булінг із боку однолітків. А причиною цькування було те, що дівчинка не вміла грамотно писати! Батьки перевели доньку на домашнє навчання та розгледіли в її дивакуватості особливість. Ще цікаві факти: маленька Агата Крісті не любила іграшки, а ночами часто бачила жахи.

Пабло Пікассо – хлопчик із дислексією, який не корився правилам

Імпульсивність, надмірна активність та серйозні проблеми з читанням – це точно не портрет учня, про якого мріють учителі. Але саме таким школярем був майбутній художник Пабло Пікассо, якому судилося вразити весь світ своїм нестандартним поглядом на повсякденність. Нині його картини є справжнім символом художньої культури ХХ століття, а колись вони були просто способом відволікти батьків від проблем у школі. Пікассо не корився правилам, не міг всидіти за партою, боявся лишатися на самоті та навіть мав дислексію. Утім, усе це не завадило йому стати одним із найвідоміших художників світу.

Авраам Лінкольн – той ще ледар!

Б’ємося об заклад, що у вашому класі точно знайдеться компанія учнів, яких інколи складно вмовити плідно попрацювати! Не варто їх сварити, бо, можливо, вони просто беруть приклад із Авраама Лінкольна. Тільки-но уявіть, колись одному з найвідоміших американських президентів говорили, що він той ще ледар! Адже він, за словами очевидців, «уникав фізичної праці, присвячуючи час читанню, письму, написанню віршів, переписуванню тощо».

Александра Давід-Неель – втікачка з дому, якій забороняли все

Александра Давід-Неель – оперна співачка та письменниця, більше відома завдяки своїм дослідженням Тібету та численним подорожам. У дитинстві дівчині забороняли все, що вона любила. Особливо подорожі! Її відправляли до католицького пансіону, Брюсельської консерваторії… Але невичерпну енергію дослідниці неможливо було стримати. Вона поїхала до Індії, вивчала культуру цієї дивовижної країни та зустрілася з Далай-ламою. Більшу частину життя вона присвятила спробам потрапити на Тібет. Як вона сама писала: «Я – перша європейська жінка, що побачила таємниці закритого міста Лхаси, столиці Тібету». А колись маленькій дослідниці не дозволяли поїхати до сусіднього міста, уявляєте?

Може й ваші школярі зможуть досягти висот, якщо дізнаються про ці факти з життя відомих особистостей? Зберігайте статтю та надихайте своїх учнів!