Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

Тема лекції: Контроль за навчальною діяльністю учнів.

Знати: поняття контроль, перевірка, оцінка, їх суть та характеристику; функції перевірки, її види; форми та методи контролю знань, умінь, навичок учнів; критерії якості знань, умінь, навичок учнів; сучасні пошуки шляхів удосконалення контролю знань, умінь, навичок учнів.

Вміти: з метою всебічного і достовірного встановлення рівня навчальних досягнень учнів при оцінюванні результатів їх навчально-пізнавальної діяльності вміти виявляти, аналізувати й оцінювати не тільки кінцеві досягнення учнів, а й психологічну, процесуальну сторони їх навчальної роботи: інтерес, старанність, наполегливість, рівень пізнавальної активності і самостійності, творчості.

Ключові поняття: контроль, перевірка, оцінка, оцінка-бал, оціночне судження, критерії оцінки якості знань; види перевірки: попередня перевірка, поточна перевірка, періодична перевірка, підсумкова перевірка; форми і методи перевірки.

План:

1. Поняття контроль, перевірка, оцінка. Контроль та оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

2.      Перевірка знань учнів. Функції перевірки ЗУН учнів.

3.      Поняття оцінка-оцінювальне судження та оцінка – бал.

4.     Характеристика бальної системи оцінювання знань, умінь, навичок.

5.      Види, форми, методи перевірки знань, умінь, навичок.

6.      Педагогічні вимоги до перевірки і оцінки ЗУН.

Основна література:

1.       Бондар В.І. Дидактика. – К.: Либідь, 2005. – С.182-195, 197-216.

2.       Кузьмінський А.І.,Омеляненко В.Л. Педагогіка. - К.: Знання, 2007. – С.190-201.

3.       Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. // Вибрані твори: В 5т.- Т.2. – К: Рад. шк., 1976.- / Поради 16,17,19.

4.       Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2002. – С.133-140.

5.       Ягупов В.В. Педагогіка – К.: Либідь, 2002. – С.403-411.

Додаткова література:

1.       Анісімова Г.О., Петрова А.С. 12-бальна система оцінювання навчальних досягнень учнів. - Х.:Торсінг плюс, 2005. - 240с.

2.       Бакулєва Т. Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів. //Школа. – 2009.- С.27-33.

3.       Вашуленко М. Компетентнісний підхід до перевірки мовних і мовленнєвих знань молодших школярів. //Початкова школа. – 2009. - №2. - С.8-16.

4.       Деркач В. Оценивание: пятая власть. //Кампус. – 2009. - №1. - С.43-46.

5.       Ілляшенко Т.Д. Навчальні досягнення і формування особистості учня –

6.       Навчання і виховання учнів 3 класу. \ Упор. Савченко О.Я. - К.: Поч. шк., 2004.- с.19-30.

7.       Контроль навчальних досягнень учнів: аналіз проблемного поля. //Шлях Освіти. – 2009. - С.29-34.

8.       Критерії оцінювання навчальних досягнень учні початкової школи. //Початкова школа. – 2008. - №37-38.

9.       Особливості організації навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2009 – 2010 навчальному році. //Початкова школа. – 2009. - №8. - С.8

10.  Писарєв В., Писарєва В. Об’єктивне оцінювання – фундаментальна задача освіти. //Відкритий урок. - №3. - С.22-26.

11.  Русінова О. Модульно-рейтингова система оцінювання навчальних досягнень учнів. //Школа. – 2009. - №4. - С.33-36.

12.  Федорищева А. Моніторинг якості навчання. //Відкритий урок. – 2009. - №2. – С.22-26; №3. - С.57-59.

Питання для роздумів:

Ваше ставлення до перевірки і оцінки ваших знань ?

Як ви хочете оцінювати і перевіряти знання ваших майбутніх учнів ?

Твір мініатюра: «Проблема оцінки» / «Оцінка в моєму житті»

1.  Поняття контроль, перевірка, оцінка. Контроль за навчальною діяльністю учнів.

Процес навчання в школі спрямований на вирішення освітніх завдань, кожен з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є контроль ЗУН,  перевірка його результативності.

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання учителем об’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він отримує завдяки контролю.

Головна мета контролю як дидактичного засобу –  управління навчанням , тобто забезпечення його ефективності, приведенням до системи ЗУН учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль знань учнів складається з:

-       перевірки ( виявлення рівня ЗУН);

-       оцінка (вимірювання ЗУН);

-       облік (фіксація результатів у вигляді оцінки в журналі, щоденнику).

За допомогою контролю у процесі навчання розв’язують такі завдання:

1.  Виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань ;

2.    Отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання ;

3.    Визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання;

4.    Виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєння учнями ЗУН.

  У сучасній теорії немає єдиного підходу до визначення понять «оцінка», «контроль», «перевірка», «облік».

    Загальним є поняттям «контроль» – виявлення, вимірювання та оцінка знань, умінь, навичок учнів.

     Виявлення та вимірювання – це перевірка.

  Перевірка – виявлення та вимірювання результатів діяльності; складовий компонент контролю, що забезпечує зворотній зв’язок між вчителем і учнями в процесі навчання, при опрацюванні навчального матеріалу, своєчасне виявлення і усунення недоліків в ЗУН; визначення рівня, якості, об’єму навчальної праці.

Контроль вміщує в себе оцінювання ( як процес перевірки ) і оцінка ( як результат перевірки). Оцінка фіксується у вигляді оцінки (бал, відмітка – умовне позначення, кодовий сигнал, пам’ятний знак, зарубка).

Облік – це фіксація результатів контролю у вигляді оціночного судження або числового бала з метою аналізу освітнього процесу за певний період і прийняття рішень про необхідність ускладнення уроку та інших форм.

Основою для оцінювання успішності учнів є підсумки (результат) контролю. Враховуються

якісні і кількісні показники роботи учнів.

оціночне бал, %,%

2.     Основними функціями контролю успішності є:

1.       Освітня (навчальна) полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльністю учня, виявляє їх результати;

2.       Діагностична – учитель виявляє успіхи і недоліки у З, з’ясовує їх причини і визначає заходи для підвищення якості навчання.

3.       Виховна – систематичний контроль та оцінювання успішності виховує в учнів свідому дисципліну, наполегливість у роботі; працьовитість, відчуття відповідальності, а під час взаємоконтролю – формується взаємодопомога, справедливість.

4.       Розвиваюча – обґрунтування оцінки сприяє розвитку в учнів логічного мислення, пам’яті, мовлення, спостережливості.

5.       Стимулююча добре вмотивоване і справедливе оцінювання успішності є важливим стимулом у навчальній діяльності, який переростає в стійкий мотив обов’язку і відповідальності.

6.       Управлінська – на основі контролю вчитель отримує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного і це дає змогу правильно спланувати роботу учнів і свою.

Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання – невід’ємні елементи освітнього  процесу без яких неможливий повний цикл педагогічної взаємодії між учнем і вчителем.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють :

-       своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів;

-       повторенню і систематизації матеріалу;

-       встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

-       формуванню вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю;

-       стимулюванню відповідальності й змагальності учнів.

В дидактиці і методичній літературі термін перевірка вживається у вузькому значенні як методичний прийом у зав’язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання.

Перевірка виконує переважно навчальні функції; контроль спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченою матеріалу т.т. контролююча функція.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ.

“ Від кульки до бала”

Перегорнемо сторінки історії системи оцінювання знань.

В братських школах на Україні робоче місце учня в класі визначалося відповідно до його успішності: хто більше знав, той вище і сидів, незалежно від його станового походження, а хто менше знав, той сидів на нижчих місцях.

Правила обліку шкільних знань уперше зустрічається в праці Я. Коменського «Закони впорядкованої школи»: На уроці вчитель повинен перевіряти знання учнів, добиваючись твердого і ґрунтовного засвоєння їх усіма. Для закріплення знань слід вдаватися до повторень і вправ. А щоб обліковувати їх, треба влаштовувати наприкінці року прилюдні екзамени з участю шкільних ревізорів.

М. В. Ломоносов: «Регламент для гімназій при Академії наук та гімназії Московського університету: Для щомісячних підсумкових знань у ректора гімназії повинен бути узагальнений табель, у якому записувати старанність, дотепність учнів, поділяючи їх на три групи: кращих, посередніх і крайніх.

Через півроку проводилися перевідні екзамени з нижчого класу у вищий, а по закінченні навчального року – випускні.

Перед екзаменами оформлялися узагальнюючі табелі з відомостями про щомісячну успішність протягом півроку, а після іспиту це звірялося із наслідками екзамену з кожного предмета, і учнів переводили відповідно з нижчого класу у вищий, з вищого – у студенти.

Не переводилися в наступний клас ті, хто ґрунтовно не оволодів усіма науками, що вивчалися в даному класі.

У гімназії проводилися перевідні екзамени. За тиждень до них учителі подавали директору звіт про конкретні успіхи учнів з різних розділів наук. З кожної науки директор визначав певне число кульок для зясування рівня знань вихованців.

Наприклад, давалося 90 кульок, що характеризували найвищу успішність з алгебри. Їх учитель розділяв таким чином : знання учня, що розвязав початкові дії з простими і складними числами, позначав число 20. Потім тим, які засвоїли рівняння І ступеня, додавав 10 кульок, ІІ – 15, ІІІ – 20,

IV – 25. Загальна кількість кульок, яку одержав учень, свідчила про його знання з алгебри. У такий спосіб визначалися успішність і з інших предметів.

1818 р. – Статут: рівень знань учнів визначався чотирма балами і позначався цифрами 4,3,2,1.

1837 р. – вводиться цифрова пятибальна система оцінювання.

Визначено критерії якості знань: «5» – «все пройденное в учебном предмете знает весьма основательно, на все вопросы отвечают весьма удовлетворительно и притом в систематическом порядке, все возражения опровергают, встречаются ясно, точно и свободно; «4» - « предмет свой знает основательно, на важные вопросы отвечает удовлетворительно, но не последовательно, делает выводы из главных понятий, не все возражения отвергает, выражается не совсем определительно, иногда сбивчиво и не свободно; « 3» - « знает пройденное, на все вопросы отвечает, но не отчётливо, не последовательно, возражений не разрешает, выражается не совсем ясно; «2» - « пройденное понимают порядочно, отвечают на вопросы посредственно, не в надлежащем порядке, и на иные с помощью испытателя, выражаются неопределённо»; «1» - «много из пройденного предмета не понимают, отвечают сбивчиво, пересказывают лишь вытверженное наизусть, притом со многими ошибками и неясно».

Кінець XIX – XX ст. – слова «відмінно» – 7, «вельми добре» - 6, «дуже добре» - 5, «добре» – 4,

«досить добре» - 3, «посередньо» – 2, «слабо» – 1 – в дипломах і атестатах.

Використовувалася 5-бальна, 12-бальна, 7-бальна системи.

12-бальна = 12 – відмінно, 11 - вельми добре, 10 – дуже добре, 9-8 - добре, 7 - досить добре, 6-5 – посередньо, 4-3 - слабо, 2-1 - погано.

5-бальна = 5 - відмінно, 4 - добре, 3 - досить добре (задовільно ), 2 - посередньо, 1 - слабо.

Критерії близькі до сучасних.

1918 р. – бальна система оцінювання знань, поведінки учнів постановою наркома освіти А.В.Луначарського була відмінена в усіх школах без винятку. Переведення учнів з класу в клас відбувалося на основі успішності за відгуками педагогічної ради.

1935 – повернуто 5–ступеневе словесне оцінювання успішності: відміно, добре, посередньо, погано, дуже погано.

1944 – було словесне оцінювання замінено на цифрову 5-бальну систему оцінювання успішності і поведінки учнів (5,4,3,2,1).

2000 – 2001 н/р. – рішення про 12 –бальне оцінювання ЗУН учнів.

Характеристика бальної системи оцінювання знань.

3.     Поняття оцінка - оцінювальне судження, оцінка-бал

Оцінка означає встановлення ступеня виконання школярами завдань, що поставлені перед ними в процесі навчання, рівня їх підготовки і розвитку, якості набутих знань, сформованості умінь і навичок.

Під оцінкою успішності розуміють систему певних показників, які відображають обєктивні знання та вміння учнів. Тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями ЗУН відповідно до вимог, що висуваються до них шкільними програмами.

Норма оцінок – це конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Оцінка має позитивний і негативний вплив на учня :

Правильна оцінка діяльності учнів, що відповідає педагогічним вимогам, об’єктивно свідчить про успіхи і недоліки в роботі учителя, класу, учня, школи.

Недотримання основних критеріїв, що визначають об’єктивність оцінок, служить основою формалізму в оцінці результатів праці вчителя і учнів.

Оцінка навчально–пізнавальної діяльності учнів виражається в оціночних судженнях і в оцінці-балі. Наприклад, Задача 7, с.45 (Засобіна Г.А. Практикум…)

В судженнях дається коротка характеристика, в якісному плані, успіхів і недоліків в навчальній діяльності школярів, шляхів їх удосконалення. Наприклад, Задача 15, с.49.

Позитивне значення – об’єктивне відображення результатів навально–виховного процесу.

Негативний вплив :

відображається тільки результат діяльності учня,

допускається необ’єктивність оцінки,

виведення середнього бала успішності,

проблема «2», Решетніков Ф. “ Знову двійка“

інертність, негативний виховний вплив на формування особистості несправедливої оцінки, навчання заради оцінки, престиж в сім’ї, місце в класі, зневіра в своїх силах, комплекс неповноцінності.

Кількісне значення рівня навченості одержуємо тоді, коли оцінку розуміємо і визначаємо як співвідношення між фактично засвоєними знаннями, вміннями і загальним об’ємом цих ЗУН, які треба засвоїти.

Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Оцінка успішності учнів – система певних показників, які відображають об’єктивні ЗУН. Оцінка знань – визначення й вираження в умовах одиницях (балах ), а також в оціночних судженнях учителя рівня ЗУН учнів.

«... найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди дієве) покарання в педагогічній практиці – оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури» (В.О.Сухомлинського).

Оцінюючі ЗУН учнів вчитель керується певними критеріями, які відповідають загальним вимогам до якості знань відповідно до навчальної програми. Критерії забезпечують об'єктивність і наочність оцінки–бала, що виставляється учням при оцінці результатів їх навчальної діяльності.

Єдині вимоги – єдиний підхід до оцінювання ЗУН.

Оцінювання супроводжується оцінкою.

Перехід від 5- ти бальної на 12- бальну систему оцінки.

На виставлення оцінки не повинні впливати «ефекти суб’єктивізму»:

-           сукупності – учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві «незручно» виставляти нижчу, або навпаки, особливо коли йдеться про підсумкові оцінки,

-           контрасту – клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки,

-           соціального стану – буває, на оцінці позначається те, дитина яких батьків відповідала,

-           ідеалу – вчителі подекуди керуються принципом, що «математику один Господь знає на «5», вчитель – на «4», а прості смертні – тільки на нижчі оцінки»,

-           голосу – роздратованість надто голосною чи тихою відповіддю учня,

-           очікування – вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь,

-         надмірної поблажливості чи суворості та ін.

Такі суб’єктивні моменти перешкоджають об’єктивному оцінюванню ЗУН учнів.

Оцінка – бал і оціночне судження.

Оцінка діє на учнів швидше і надійніше, ніж словесне оцінювання.

Має оцінка–бал багатовікову традицію.

Діти приходять до школи з настановою дорослих «Вчитися тільки на «відмінно», отже, учні та їхні батьки чекають і вимагають від учителя кількісної оцінки.

В балах зацікавлена дирекція школи, бо так легше контролювати діяльність учителя.

Функції впливу оцінки ( за психологом Б.Ананьєвим ):

Орієнтуючу, що діє на розумову роботу, сприяє усвідомленню учнем процесу цієї роботи і розумінню власних знань.

Стимулюючу, що впливає на вольову сферу через переживання учнями успіху чи невдач

Про вплив оцінки на навчальну активність школярів йдеться в багатьох дослідженнях В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі та ін.

Оцінка – бал, оціночне судження, самооцінювання учня.

фетишизація оцінки – негатив

Суб’єктивізм оцінки і об’єктивність оцінки.

Реакція дітей на оцінку.

Етичний вплив оцінки. Треба відповідально ставитися до оцінки, не оцінювати незасвоєне, не розпорошуватися на дрібниці, формулювати її по–різному, не принижуючи людської гідності дитини.

Важливо аналізувати й оцінювати не тільки результати, а й процесуальний бік навчальної роботи (яким саме способом виконувалася). Враховувати раціональність діяльності, рівень пізнавальної самостійності учнів.

Педагогічне оцінювання має бути тривалим, дієвим за змістом; вказувати (прямо чи опосередковано) на способи виправлення помилок, нести позитивні емоції, адже «успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися» (В.О.Сухомлинський).

Оцінка – бал - лише один із засобів мотивації, вона не повинна витісняти більш важливих і довготривалих стимулів активного й сумлінного навчання.

Помилковим є використання матеріальних замінників оцінок – рибок, зірочок і т.ін. Це використання миттєвого стимулу «добре виконав – щось одержав», яке в свідомості дитини поступово перетворює навчання в гонитву за відмінними оцінками.

Чим молодший учень, тим частіше йому потрібна опора на позитивну оцінку вчителя. Похвала «Молодець ! Чудова робота !» - мало. Поступово привчати дітей оцінювати своє ставлення до виконаного завдання («Я дуже старався»), «Я не зовсім постарався»), якість кінцевого результату.

Слід використовувати оціночні судження.

Учні, де вчитель надає перевагу оціночному судженню спокійно, доброзичливо спілкуються, жваві, активні на уроках, не бояться висловлюватися, вболівають за результат праці, а не за оцінку

Якщо вчитель використовує тільки оцінку–бал, учні не вміють розгорнуто проаналізувати свою роботу, виявити залежність своєї оцінки від способів роботи.

Вчити дітей самооцінці.

Етичний вплив оцінки.

Педагогічне оцінювання має бути довготривалим, дієвим стимулом активності учня на уроці, зрозумілим за змістом; визначати (прямо чи опосередковано) способи виправлення помилок, утверджувати позитивні емоції, адже «успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, яке породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися» (В.Сухомлинський).

Функції перевірки та оцінки ЗУН у школі За Савченко О.Я.:.

управлінська

освітня  

діагностична - контролююча ( управлінська )

виховна - навчальна

розвивальна - діагностична

стимулююча - виховна

Освітня (навчальна) функція – полягає у забезпеченні зворотнього зв’язку як передумови підтримання дієвості і ефективності процесу навчання. Вчитель систематично стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє результати цієї діяльності і коригує її; передбачає таку організацію контролю, щоб його здійснення вдосконалювало підготовку школярів, було корисним як для окремого учня, так і для класу загалом. Учні повторюють, систематизують, уточнюють матеріал, збагачують своє уявлення про нього. Діти мимовільно або керовано зіставляють свої знання зі знаннями товаришів, вдаються до самоконтролю.

Діагностична функція аналізу і оцінки знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів. Важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх.

Контроль дає змогу не тільки виявити знання чи незнання учнів, а й встановити причини такого стану. Учитель швидко нагромаджує дані про рівень розвитку і навченості дітей. Це основа диференційного підходу.

Виховна функція - систематичний контроль і оцінка успішності сприяє вихованню в учнів свідомої дисципліни, наполегливості в роботі, працьовитості, почуття відповідальності, обовязку, залучення учнів до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, колективізму, взаємоповаги. Виявляється не в меті й змісті завдань, а в методиці проведення перевірки, в наступному корегуванні й оцінюванні результатів.

Розвивальна функція – обґрунтування оцінки вчителем, самооцінка і взаємо оцінка сприяють розвитку в учнів логічного мислення (вміння аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизації, класифікації і систематизації), розвивається пам’ять, мова...

Стимулююча функція – добре вмотивована і справедлива оцінка успішності учнів є важливим імпульсом (стимулом) у навчальній праці, який переростає у стійкий мотив обов’язку і відповідальності.

Управлінська (контрольна) функція – передбачає визначення рівня успішності окремих учнів і класу загалом; вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня і класу; вона дає вчителю змогу зробити висновок про якість засвоєння теми; це дозволяє правильно скорегувати роботу учнів і свою власну діяльність – змінити методику викладання, удосконалювати організацію навчання школярів.

Функції контролю взаємопов’язані. Проте в кожній контрольній чи перевірній роботі має домінувати та чи інша функція.

5.     Види контролю успішності учнів.

За місцем у навчальному процесі розрізняють:

-           попередній контроль,

-           поточний контроль,

-           періодичний ( тематичний ) контроль,

-           підсумковий контроль.

Попередній контроль здійснюють переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з’ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Поточний контроль використовують у повсякденній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його є отримання оперативних данних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом.

Періодичний (тематичний) контроль передбачає виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної мети і спрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.

За тематичного опитування перед початком вивченням наступної теми,  учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовним завданням (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов’язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов’язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.

Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми чи отримали низькі бали, ставиться вимога обов’язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, за рік – на основі семестрових оцінок.

Форми контролю:

-         фронтальний (питання ставляться всьому класу)

-         груповий

-         індивідуальний

-         комбінований

-         взаємоконтроль

-         самоконтроль

Методи (форми) перевірки:

-         усна перевірка (бесіда, розповідь учня):

індивідуальне опитування

фронтальне опитування

комбіноване опитування

-         письмова перевірка:

диктант

-         Практична перевірка:

переказ

твір

самостійна робота

контрольна робота

залік

екзамен

-         графічна робота (перевірка):

складання схем, заповнення таблиць, зображення схематичних малюнків, здійснення підписів на схемах і схематичних малюнках, робота з  картою.

таблиці

програмоване опитування(тести, перфокарти)

машинне

без машинне

-         тестова перевірка

Слухаючи відповіді учнів, треба тактовно й доступно прищеплювати їм культуру оформлення думки. На зразках, опорах показувати дітям, яка відповідь вважається правильною, розгорнутою, де приклад, а де – пояснення. З цією метою бажано залучати учнів 3-4 х класів до самоаналізу відповідей за певними орієнтирами.

Для оптимізації системи контрольно, перевірної діяльності, радимо вчителям у межах уроків, які відводяться на тему, намітити зміст і форми усної і письмової перевірок, передбачити спосіб урахування результатів.

Перевірні роботи з контролюючою функцією проводимо лише тоді, коли знання й уміння, які перевіряються, вже мають бути засвоєні.

6.  Вимоги до перевірки та оцінки ЗУН.

Загальні вимоги:

- Систематичність

- Першорядне значення має не частота а своєчасність контролю в межах окремого уроку і всієї теми.

- Перед тим як починати вивчення теми, чітко визначити, що і на якому рівні має бути засвоєно, завчасно передбачити, якими запитаннями і завданнями його найкраще перевірити в тематичній контрольній роботі. Якщо тема складна, вивчається тривалий час, доцільні різні види перевірки, поєднання усних і письмових завдань, фронтальних, групових та індивідуальних.

- Знаходити раціональні форми, які дадуть можливість за короткий час виконати чималу кількість завдань і в результаті дати інформацію про підготовку учнів

- Диференційований і індивідуальний підхід до перевірки і котролю.

- Вчити дітей поопераційному контролю: зіставлення зі зразком, опора на таблицю, схему, стимулювання учнів, застосування елементів ігор, змагань, взаємоперевірки, виробляти контрольно–оцінні вміння і навички

- Любов і вимогливість до дитини.

- Доброзичливість. Вияв педагогічного такту

- Об’єктивність оцінки.

- Вагомість оцінки.

Важливим аспектом контролю є його зміст, що залежить від завдань і виду контролю. Не варто перевантажувати зміст контролю другорядним матеріалом, який потребує багато часу, знижує активність учнів і стомлює їх.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контролю знань, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка), фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.

Ефективність контролю забезпечує дотриманням певних вимог :

Індивідуальний характер контролю успішності.

Систематичність контролю.

Достатня кількість даних для оцінки.

Дотримання об’єктивності під час оцінювання знань.

Єдність вимог до оцінювання знань учнів.

Оптимізація контролю успішності учнів.

Гласність контролю.

Всебічність контролю.

Тематична спрямованість контролю.

Цілісність контролю ( результати поточного + підсумковий ).

Дотримання етичних норм :

віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися );

розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані;

оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів,

педагогічний такт; доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів;

відчуття міри в заохоченні й покаранні;

вміння визнати свої помилки.

Індивідуальний підхід до оцінки ЗУН учнів

Індивідуальний підхід виявляється в

врахуванні індивідуальних особливостей дітей під час їх опитування;

способах постановки запитань;

ставленні до учня;

мотивації оцінки;

оголошенні результатів оцінювання – оцінки.

Диференційований підхід до виставлення оцінки.

Діяти у відповідності з конкретною педагогічною ситуацією.

Такт, обережність.

Критерії якості ЗУН.

Критерії – це реальні, точно обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками об’єктів оцінювання. Важливо, щоб вибрані критерії не були складними, мали однакову форму чи показник (словесний або цифровий).

За аналізом об’єктів контролю в початкових класах визначаємо критерії:

- якість знань: міцність, повнота, глибина, узагальненість,систематичність,

системність, дієвість;

- рівень сформованості вмінь (предметних, розумових, загально-навчальних,

оцінних): копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за

зразком, за аналогією і в нових ситуаціях;

- рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: оволодіння досвідом творчої

діяльності та розв’язання проблеми (частково-пошуковий, пошуковий);

- рівень самостійності учня при виконанні завдань; відсутня готовність до

сприймання допомоги, виконує зі значною допомогою, виконує з незначною

допомогою, виконує без допомоги.

За критеріями виділили 4 інтегровані рівні навчальних досягнень учнів:

початковий, бал 1-3

середній, бал 4-6

достатній, бали 7-9

високий, бали 10-12

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів реалізується в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінок в балах. Об’єктивність і наочність оцінки–бала, що виставляється учням при оцінці результатів їх навчальної діяльності, забезпечується встановленням відповідних критеріїв.

Є загальні критерії і критерії з кожного навчального предмету (загальні і специфічні). В методиках викладання навчальних предметів визначений об’єм ЗУН учнів з відповідного навчального предмету з врахуванням специфіки предмету.

Норми оцінок передбачають єдиний підхід до оцінювання навчальних досягнень учнів; розробляються за єдиними критеріями, містять єдині вимоги до усних, письмових і практичних робіт учнів, відображають найтиповіші ситуації під час перевірки і оцінювання, враховують специфіку змісту навчальних предметів. Розробляються для кожного предмета.

До таких критерій належить :

- обсяг ( повнота ),

- міцність знань,

- оперативність знань,

- гнучкість знань,

- конкретність і узагальненість

- систематичність і системність ,

- вміння викласти знання в учнів, письмовий і графічних формах, дотримуючись логічної послідовності. граматичної та стилістичної грамотності, виразною. Багатою мовою,

- якість знань, умінь та навичок.

Рівень знань як критерій оцінки може бути :

-       репродуктивний (знання учнів виступають як усвідомлено сприйнята, зафіксована в пам’яті й відтворювана обєктивна інформація про предмети пізнання),

-       реконструктивний (знання учнів виявляються в готовності та вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах),

-       творчий (учні можуть продуктивно застосовувати знання і засвоєні способи дій в нетипових, змінених (нестандартних ситуаціях).

Норми оцінок – конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Єдині вимоги – єдиний підхід до оцінювання ЗУН.

Оцінювання супроводжується оцінкою.

В роботі кожен вчитель повинен керуватися Наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від о4.о9.2000р. №428/48 «Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти».