КОРИСНЕ

 

Робота сидячи: 
наслідки та профілактика захворювань

Про шкідливий вплив малорухливого способу життя.

Згадаймо анатомію. Людина має хребет із фізіологічними вигинами. Саме вони виконують важливу роль амортизації під час рухів – ходьба, біг та стрибки. Така будова допомагала первісній людині виживати: добувати їжу та тікати від небезпеки. На сьогодні технічний прогрес значно полегшив наше життя. Отож немає потреби в тому, щоби рухатися протягом дня майже безперестанку. 

Варто пам'ятати, що анатомічно хребет зовсім не адаптований до тривалого сидіння! Ми нерідко проводимо за столом 10-12 годин на добу. А це означає, що люди майже половину свого життя проводять із неприродним для хребта положенні. Поговоримо з вами про наслідки малорухливого способу життя та про профілактику захворювань.

Вплив на здоров'я

Коли ми довго сидимо, міжхребцеві диски піддаються компресії (стисненню), а центр тяжіння зміщується вперед. Читаючи щось на ПК, більшість людей несвідомо витягує голову до монітора чи клавіатури, які знаходяться нижче рівня очей. Наслідки: 

1. Погіршення циркуляції крові, що призводить до накопичення жиру на стінках судин. У результаті підвищується кров'яний тиск і виникають проблеми із серцем.
2. Глюкоза засвоюється лише в невеликих дозах. Попри це, підшлункова залоза продовжує виробляти інсулін, необхідний для транспортування глюкози до клітин. Така невідповідність може призвести до розвитку цукрового діабету.
3. Підвищення інсуліну в організмі може призвести до утворення ракових клітин.
4. Погіршення настрою, зниження працездатності.
5. Деформація шийних хребців. Це спричиняє біль у шиї та стає важко утримувати її в прямому положенні.
6. Розвиток тривожних станів, депресій, безсоння.
7. Зменшується рухливість і мобільність зв'язок, що робить їх слабшими та підвищує ризик отримати травму.
8. Сидіння сприяє притоку крові до ніг, що розвиває глибокий тромбоз вен. Прилив крові в кінцівки підвищується на 50% усього за одну годину сидіння.

Варто знати! Витягуючи шию всього на 30 градусів уперед, ми задіємо в 4 рази більше м'язів та напружуємо їх утричі сильніше. Чи варто дивуватися наслідкам у вигляді хвороб хребта? Відповідь очевидна. 

Профілактика захворювань від малорухливого способу життя

На щастя, існують дієві поради, які допоможуть запобігти захворюванням. Профілактика – завжди легше та дешевше, ніж лікування наслідків сидячої роботи. Що допоможе? 

Якомога більше ходіть пішки

Щоденна норма – 8 000-10 000 кроків. Забудьте про ліфт, а якщо ваша робота знаходиться недалеко від будинку, відмовтеся від громадського транспорту чи автомобіля. Так ви не лише потурбуєтеся про здоров'я, а й позбудетеся стресів. 

Сидіть правильно за комп'ютером чи ноутбуком 

• Не закидайте ногу на ногу. Адже так ви затискаєте вени на ногах, що призводить до погіршення кровообігу. 
• Ступні розташуйте на підлозі або на спеціальній підставці. 
• Монітор має розташовуватися прямо перед вашим обличчям, на відстані витягнутої руки. 
• Прослідкуйте, щоби клавіатура і мишка були розташовані на рівні ваших ліктів: так ваші плечі будуть знаходитися у правильному положенні.
• Зап'ястя тримайте прямо: не опускайте їх донизу. 
• Не напружуйте пальці під час набору тексту. Надмірна напруга призведе до швидкої втоми.
• Не забувайте робити вправи для очей та шиї. 
• Збільшіть яскравість екрану. Це допоможе розглянути більш дрібні деталі, не наближаючи монітор занадто сильно.

Профілактика діабету 

Чи знали ви, що всього один день, проведений сидячи, може різко знизити активність інсуліну і збільшити ризик розвитку діабету другого типу? Тому пийте якомога більше рідини. Коли ми зневоднені, в організмі підвищується рівень гормону вазопресину, який своєю чергою підвищує рівень цукру в крові. Регулярне вживання достатньої кількості рідини допоможе знизити рівень цього гормону та ризик розвитку діабету.

Турбота про ноги

Біль у ногах – побічний ефект тривалої роботи сидячи. Що більше ноги проводять у зігнутому положенні без можливості розтягуватися та рухатися, то сильніше вони починають боліти. Що можна зробити? Відрегулюйте стілець або крісло таким чином, щоби коліна були вище рівня стегон – це трохи знизить навантаження.

Підвищуйте концентрацію

Коли ми сидимо, кровообіг сповільнюється, а наш мозок отримує менше кисню. Як наслідок – знижується здатність до концентрації, погіршується пам'ять, креативність, а також здатність сприймати та аналізувати нову інформацію. Що допоможе? Розплануйте робочий день так, щоби раз на годину вставати з-за столу і проходити хоча б мінімальну відстань (100 метрів і більше). 

Отож, робота сидячи може бути не такою вже й небезпечною. І це якщо дотримуватися певних правил! Пам'ятайте, що ваше здоров'я у ваших руках.

 

«Година Землі» – новий цікавий конкурс від «На Урок»

Кожного року останньої суботи березня о 20:30 (за місцевим часом) мільйони людей по всьому світу на годину вимикають світло у своїй оселі. Це не забаганка і не мода, це – Година Землі. Це підтримка екологічних ініціатив, рух за майбутнє та імпульс до змін.

Пропоную вам також 27 березня на годину вимкнути світло! А ще обов'язково розкажіть про це своїм друзям та знайомим, адже важливо поширювати знання про планету та надихати інших. А як дізнатися більше? Узяти участь у новому неймовірно цікавому та важливому конкурсі «Година Землі»! 

Конкурс створено спеціально до акції Година Землі, а його основна мета – допомогти дітям дізнатися більше про екологічні проблеми планети й шляхи їх розв'язання. Пропоную дізнатися більше про Землю та зрозуміти, як ми можемо зберігти наш спільний дім! Узяти участь можуть усі без винятку учні 5-11 класів.

Реєстрація стартувала 20 березня і триватиме до 22 квітня. Доступ до завдань уже відкрито, тож можна починати працювати просто зараз! А свої результати та нагороди діти зможуть отримати одразу після виконання завдань. До речі, працювати можна в будь-який зручний час: і на уроці, і вдома. Головне – встигнути виконати завдання до 22 квітня. 

Переможці будуть нагороджені дипломами І, ІІ та ІІІ ступенів, а решта отримає іменні сертифікати. Кожен учитель, чиї учні візьмуть участь у конкурсі, отримає подяку, яка стане підтвердженням його професійної активності та доповнить учительське портфоліо. Приєднуйтеся! 

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

 

5 стратегій розвитку критичного мислення

Ідеї для розвитку критичного мислення.

Кртичне мислення – не просто новий освітній тренд. Це стиль життя, навичка сучасної людини, яка прагне бути активною та успішною. А ми ж хочемо, щоб наші учні були саме такими?

Звісно, ви використовуєте прийоми для розвитку критичного мислення на уроках. Шість капелюхів, фішбоун, акваріум, плакат думок... Усі вони допомагають зробити урок цікавішим та вчать учнів розуміти суть речей, а не задовольнятися поверхневими даними. Але чи достатньо цього? Насправді, ні. В учнів формується хибне уявлення про те, що підходити критично до отриманої інформації треба лише у деяких ситуаціях, наприклад, тільки на уроці, і тільки тоді, коли про це оголосили. 

Критичне мислення як звичка

Критичне мислення має стати навичкою, яка працює завжди, а не вмикається лише у певні моменти. Що ж робити? Не чекати уроку, під час якого ви зможете застосувати нову технологію розвитку критичного мислення. Обговорюйте з учнями останні новини, популярні дописи на Facebook тощо. Не вистачає часу? Заохочуйте дітей говорити на ці теми між собою та навіть удома (у цьому випадку варто розказати про користь критичного мислення на чергових батьківських зборах, можливо, навіть використати кілька прийомів).

Говоримо про переваги

Критичне мислення – це круто і потрібно. Це всі ми знаємо, це істина, яка є непорушною... Чи тільки здається такою? Насправді, те, що для нас із вами є очевидним, зовсім не обов'язково буде зрозуміло учням. Що буде, якщо діти не опанують основу критичного мислення? Можливо, можна жити і без нього? Звысно, можна, але поясніть учням, що саме критичне мислення – навичка успішної людини ХХІ століття, яка впевнено відповідає на виклики сьогодення, творчо мислить, уміє знаходити спільну мову з іншими та приймає правильні рішення. Розкажіть, хто з відомих людей популяризує вміння мислити критично. Дайте приклад!

Обговорюємо і ще раз обговорюємо

І не просто ділимося міркуваннями, а дискутуємо! Дискусія та дебати – неймовірно корисні формати спілкування, які дозволяють по-новому поглянути на проблему. А ще цей формат цікавий своєю універсальністю, адже у вас з'являється можливість обговорити будь-які теми. Наприклад, екологічні. Запропонуйте учням подумати над такою проблемою: «Чи варто замінювати натуральні матеріали синтетичними?». І це вже не тільки про навички критичного мислення, це вже і про аналіз сучасної екологічної ситуації, про наукові факти (а чи всі вони дійсно доведені?) та про розвиток коммунікативних навичок. 

Більше читаємо

Людину, яка багато читає, не так просто ввести в оману. Звісно, читати треба не лише стрічку Instagram чи Facebook, і навіть не тільки художню літературу. Запропонуйте школярам аналітичні матеріали (це краще спрацює з учнями середньої та старшої школи) чи навіть науково-популярну літературу. Прочитали? Чудово! Саме час зробити висновки та винести на обговорення твердження, засновані на прочитаному матеріалі. Інші учні мають, так само використавши отримані знання, або підтвердити, або спростувати інформацію. Можна таємно попросити одного з учнів винести на обговорення однозначно неправдиве твердження – це заплутає інших та змусить їх ретельніше добирати докази.

Граємо в ігри

Ігри чудово розвивають критичне мислення. Звісно, не всі і не завжди. Навряд чи звичайна «стрілялка» нам у цьому допоможе, а от ігри на логіку, квести та шахи – саме те, що нам потрібно! Адже для того, щоб виграти, гравець має продумати кілька альтернативних варіантів розвитку подій та вирішити, який крок буде правильним, а який – хибним. 

Взагалі, спробуйте поставитися до критичного мислення як до гри. Ставте учням запитання, які змусять їх шукати альтернативи, але без зайвого пафосу. Для цього чудово підходять деякі прийоми розвитку критичного мислення, наприклад, Шість капелюхів, Прес-конференція, Ток-шоу. Саме формат гри дозволяє у невимушеній формі розповісти про важливе.

БЖД

 Правила поведінки на воді

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності зможе надати допомогу тому, хто потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

– правильний вибір та обладнання місць купання;

– навчання дорослих і дітей плаванню;

– суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах;

– постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки на воді:

1. Категорично забороняється купання в нетверезому стані
2. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях. В технічних водоймах купання заборонене.
3. Відпочивати на воді у світлу частину доби.
4. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, t° повітря – не нижчою за +24°С.
5. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
6. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години.
7. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
8. У воді варто знаходитися не більше 15 хвилин.
9. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
10. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
11. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища.
12. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, не гоніться за швидкістю просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань.

На воді забороняється:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
2. Вилазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Дітям, які не вміють плавати, заходити глибше, ніж до пояса.
13. Купання дітей без супроводу дорослих.

Забороняється купання у затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках і інших водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не визначені як місця масового відпочинку громадян біля води. Відповідальність за безпеку дітей під час купання покладається на батьків або дорослого підготовленого керівника групи дітей!

Дітей, які не вміють плавати, необхідно купати окремо від інших дітей. Купання дітей при відсутності рятувальних постів заборонено. Заборонено пірнати з перил, запливати за обмежувальні буї, допускати безглузді витівки, подавати сигнали про необхідність допомоги заради жарту.

Порядок дій у випадку нещастя

Потрапивши під пліт або човен, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.

Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; рятувати вплав одночасно кількох людей неможливо.

Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців; підводні плини, які паралізують волю людини, яка пливе; водорості, що сковують рух плавця. У швидкій річці можна потрапити в сильну течію. Вона підхоплює плавця й починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега. У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до того часу, поки не спаде хвиля, потім зіскочити й вибігти за межу прибою.

Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню.

Від переохолодження або різкого переходу з зони теплої води в зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину й плисти до берега. Намагайтеся утриматися на поверхні води й кличте на допомогу.

Плавець, який заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше. Необхідно лягти на спину і спробувати м’якими, спокійними рухами виплисти в бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.

Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути:

• переохолодження у воді;
• перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення чи безперервного плавання одним стилем;
• купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інше.

У всіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання й вийти з води. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином:

• при відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак;
• при судомі м’язів литки необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою підігнути ногу в коліні поперед себе.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто при нещасних випадках на воді трапляються переохолодження й утоплення.

У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а постраждалого загортають у ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. За неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні.

Необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. У цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище й вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега, можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку та інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого слід підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно пірнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

В особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настоянки валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (вкутати й дати гарячого напою).

Якщо потопаючий знепритомнів (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтального положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс випари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.

Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільне, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот. У разі, якщо свідомості, пульсу на сонних артеріях немає, наявні ознаки зупинки дихання, широкі зіниці, але немає трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо й потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:

• Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
• Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у серветку або носову хустинку, слід видалити з порожнини рота пісок, мул та інші чужорідні предмети.
• Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет у шийному відділі (це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
• Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є – продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається або підіймається надчеревна ділянка, повторіть усе з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот у рот”, а “рот у ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
• Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні – упоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, які синхронні натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
• У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань і натискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє – 1:5.7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки пульсу на сонних артеріях.
• Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. У тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, незважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.
  
  
  

КОРИСНЕ

 

Таксономія Блума: кроки від відтворення до синтезу та оцінки інформації

Про таксономію Блума та її практичне використання.

Чи подобається вам структурувати інформацію за допомогою схем та моделювань? Це доволі зручно! Чудово ж, коли складне можна зводити до простого – схеми, класифікації абощо. Наприклад, широкої популярності набули піраміда Маслоу, принцип Парето, матриця Ейзенхауера та метод SWOT. 

Поговоримо про не менш відому схему – таксономію Блума. Вона, на відміну від більшості класифікацій, має прогностичний потенціал. Тобто вона вказує на те, «як варто робити», а не «як було зроблено». Алгоритм таксономії Блума надзвичайно ефективний та простий у використанні. Його часто застосовують у сучасній школі. 

Про суть таксономії Блума

Американський педагог-психолог Бенджамін Блум активно досліджував рівні мислення під час навчання. На його думку, викладачі мають розробляти такі уроки та завдання, завдяки яким учні досягатимуть поставлених цілей. Блум з'ясував, що наше мислення можна розділити на 6 рівнів: від простого відтворення фактів до оцінки інформації. 

Таксономія – не просто схема класифікації, а організація мисленнєвих процесів за ієрархією. Наприклад, для того, щоби учень міг використовувати здобуті знання (3 рівень), він повинен дізнатися необхідну інформацію (1 рівень) та зрозуміти її (2 рівень). Завдання вчителя – мотивувати дітей до досягнення вищих рівнів мисленнєвого процесу. Йдеться про когнітивну (пізнавальну) сферу: синтез та оцінку інформації. 

Бенджамін Блум визначив три сфери освітньої діяльності: когнітивна, афективна та психомоторна. Перша – ментальні навички (знання), друга – емоційно-ціннісна, а третя – фізичні навички (майстерність). Розгляньмо детальніше кожну з них.

Когнітивна сфера

Блум визначив 6 основних підкатегорій когнітивного процесу. Для досягнення найкращого результату важливо використовувати їх за ієрархією: від 1 до 6 пункту.

1. Знання. Запам'ятовування та відтворення вивченої інформації. Ключові дієслова: визначити, повторити, описати, ідентифікувати, знати, перелічити абощо. Приклад: флеш-картки, підкреслення в тексті, читання та повторення. 
2. Розуміння. Йдеться про правильну інтерпретацію вивченої теорії. Ключові дієслова: пояснити, описати, визначити, сформулювати, проілюструвати. Приклад: створення аналогій, написання нотаток, уміння шукати інформацію в інтернеті, пояснення іншій людині суть задачі. 
3. Застосування. Практичне використання вивченого матеріалу в реальному житті. Ключові дієслова: вирішити, спланувати, пояснити, зобразити, показати, навчити, продемонструвати. 
4. Аналіз. Розподіл матеріалу чи концепції на складові, розуміння різниці між ними. Ключові дієслова: дослідити, порівняти, протиставити, розділити, інтерпретувати, дібрати, класифікувати. Приклад: розпізнавання логічних помилок у судженні. 
5. Оцінка. Міркування про переваги та недоліки певного судження. Ключові дієслова: давати висновки, оцінювати, рекомендувати, критикувати, трактувати. Приклад: обрати найефективніше рішення для розв'язання проблемної ситуації. 
6. Створення. Обрати дві непов'язані між собою речі та згенерувати щось нове. Ключові дієслова: вигадування, поєднання, конструювання, уявлення, побудова, винайдення. Наприклад: практичне застосування методів для генерації креативних ідей. 

Афективна сфера

Це все, що пов'язано з почуттями, емоціями та настроєм. Якщо її систематично вдосконалювати, учням буде легше навчатися, а надалі й працювати з іншими людьми, бо ця сфера тісно пов'язана із соціальними навичками та взаємодією. Нездатність прогресувати в цій сфері спричиняє труднощі у навчанні та соціалізації. Афективна сфера має наступні складові: 

1. Сприйняття. Усвідомленість, готовність поважати думку співрозмовника. Ключові слова: визнання, прохання, уважність, ввічливість, розуміння. Приклад: розвиток уміння слухати та чути інших.
2. Реагування. Активна участь на уроці, реакція на неочікувані явища, готовність відповідати та мотивація. Ключові слова: відповідати, допомагати, виконувати, розповідати. Приклад: участь у дискусії, захист презентації. 
3. Засвоєння цінностей. Йдеться про визначення власних цінностей. Ключові слова: цінувати, берегти, демонструвати, ініціювати, запрошувати, доєднуватися, поважати. Приклад: учні вчаться дотримуватися обіцянок. 
4. Організація цінностей. Персональне структурування цінностей за пріоритетністю. Ключові слова: зв'язок, порівняння, синтез. Приклад: учні визнають необхідність забезпечення балансу між свободою та відповідальною поведінкою, розуміють важливість учнівських норм етикету. 
5. Інтерналізація цінностей. Учень має систему цінностей, яка коригує його поведінку. Ключові слова: діяти, розрізняти, модифікувати, виконувати, ставити запитання, переглядати, вирішувати, перевіряти. Приклад: учень цінує людей такими, як вони є; дитина демонструє впевненість у своїх силах, навіть коли працює самостійно. 

Психомоторна сфера

Бенджамін Блум разом зі своєю командою дослідників не завершив роботу із психомоторної сфери. Причина – брак досвіду у розвитку цих навичок. На думку вчених, ця таксономія має наступний алгоритм дій: отримання інформації про навички (приклад, опис), осмислення, використання на практиці та оцінка результату. Йдеться про навички письма та мовлення, а також досягнення поставлених цілей через фізичну дисципліну або працю. 

Навіщо учителям використовувати таксономію Блума? Це допоможе визначити сфери, у яких учні мають певні труднощі. Педагоги зможуть адаптувати навчальну програму таким чином, щоби вдосконалити кінцевий результат. Таксономія допомагає не лише зрозуміти, чого варто навчати дітей, а й відстежувати прогрес. 

ЦІКАВЕ

 

Бунтівні діти та відомі особистості: 

шлях до успіху

Чарльз Дарвін, Олімпія де Гуж, Авраам Лінкольн… Якби вони жили у наш час, їхнім учителям було б непереливки! 
Ейнштейн, наприклад,  не говорив до трьох років, а от Агата Крісті  перейшла на домашнє навчання, бо не вміла грамотно писати.
Видатні особистості не завжди були успішними. Можливо, цей приклад надихатиме! 

Крізь терни до зірок

У кожному класі є кілька учнів, яких легко можна назвати бунтівниками, чи не так? І найдивовижніше, що вони навіть не будуть проти! Пропонуємо вам здивувати таких учнів цікавинкою: розкажіть про цікаві та невідомі факти з дитинства відомих людей! Бо навіть діти з не ідеальною поведінкою досягали висот. Можливо, ваші учні теж зможуть, якщо докладуть зусиль?

Приверніть увагу учнів за допомогою цікавої історії. Така розповідь дозволить перепочити та стане чудовою мотивацією перед виконанням складного завдання. 

Чарльз Дарвін – хлопчик без здібностей

Які асоціації викликає у вас ім’я видатного натураліста? Певно, ви одразу пригадаєте теорію еволюції та інші наукові праці, що досі викликають бурхливі суперечки. А минуло майже три століття! Хто б міг подумати, що дитинство науковця було сповнене постійними зауваженнями та докорами. Вивчаючи класичні мови та словесність в англіканській школі, Дарвін ні на мить не сумнівався у відсутності необхідних здібностей. Зате він колекціонував метеликів, мінерали та раковини! Це захоплення і стало причиною його низької успішності, докорів та навіть погроз із боку дорослих.

Олімпія де Гуж – революціонерка поза шлюбом

Історія дитинства французької революціонерки буде особливо цікава непосидючим дівчатам! Свою енергію Олімпія де Гуж спрямувала на громадський активізм, і це стало сміливим рішенням, адже у 18 столітті про рівність жінки та чоловіка годі було й думати. Її ідеї нині підтримує весь світ, а тоді вони здавалися фантастикою: відмова від работоргівлі, право бути парламентаркою та називатися громадянкою... Її цілеспрямованість та загострене відчуття соціальної несправедливості в дорослому віці часто пов’язують із непростим дитинством. Вона була народжена поза шлюбом, а у 16 років Олімпію віддали заміж за набагато старшого за неї чоловіка. І як тут не стати революціонеркою?

Альберт Ейнштейн – «дурний, лінивий, відлюдькуватий»

Запитайте у школярів: чи знають вони, у якому віці почали говорити? Імовірно, це сталося ще до двох років. А от сам Альберт Ейнштейн і слова не сказав, аж допоки йому не виповнилося три роки! Великий фізик узагалі дуже відрізнявся від однолітків: погано запам’ятував нову інформацію та міг годинами обмірковувати запитання від учителя. Що вже казати про відповідь! Його вважали дурним, лінивим та відлюдькуватим, адже геній надавав перевагу побудові карткових будинків, а не спілкуванню з однолітками.

Агата Крісті – письменница, яка не вміла грамотно писати

Агата Крісті – людина, чиє ім’я асоціюється з детективним жанром. А чи одразу вона стала авторкою бестселерів? Звичайно, ні. І навіть більше – маленьку письменницю забрали зі школи через булінг із боку однолітків. А причиною цькування було те, що дівчинка не вміла грамотно писати! Батьки перевели доньку на домашнє навчання та розгледіли в її дивакуватості особливість. Ще цікаві факти: маленька Агата Крісті не любила іграшки, а ночами часто бачила жахи.

Пабло Пікассо – хлопчик із дислексією, який не корився правилам

Імпульсивність, надмірна активність та серйозні проблеми з читанням – це точно не портрет учня, про якого мріють учителі. Але саме таким школярем був майбутній художник Пабло Пікассо, якому судилося вразити весь світ своїм нестандартним поглядом на повсякденність. Нині його картини є справжнім символом художньої культури ХХ століття, а колись вони були просто способом відволікти батьків від проблем у школі. Пікассо не корився правилам, не міг всидіти за партою, боявся лишатися на самоті та навіть мав дислексію. Утім, усе це не завадило йому стати одним із найвідоміших художників світу.

Авраам Лінкольн – той ще ледар!

Б’ємося об заклад, що у вашому класі точно знайдеться компанія учнів, яких інколи складно вмовити плідно попрацювати! Не варто їх сварити, бо, можливо, вони просто беруть приклад із Авраама Лінкольна. Тільки-но уявіть, колись одному з найвідоміших американських президентів говорили, що він той ще ледар! Адже він, за словами очевидців, «уникав фізичної праці, присвячуючи час читанню, письму, написанню віршів, переписуванню тощо».

Александра Давід-Неель – втікачка з дому, якій забороняли все

Александра Давід-Неель – оперна співачка та письменниця, більше відома завдяки своїм дослідженням Тібету та численним подорожам. У дитинстві дівчині забороняли все, що вона любила. Особливо подорожі! Її відправляли до католицького пансіону, Брюсельської консерваторії… Але невичерпну енергію дослідниці неможливо було стримати. Вона поїхала до Індії, вивчала культуру цієї дивовижної країни та зустрілася з Далай-ламою. Більшу частину життя вона присвятила спробам потрапити на Тібет. Як вона сама писала: «Я – перша європейська жінка, що побачила таємниці закритого міста Лхаси, столиці Тібету». А колись маленькій дослідниці не дозволяли поїхати до сусіднього міста, уявляєте?

Може й ваші школярі зможуть досягти висот, якщо дізнаються про ці факти з життя відомих особистостей? Зберігайте статтю та надихайте своїх учнів!

 

Наочна географія: 
навчаємося та подорожуємо Україною

Українські парки в онлайн-форматі.

 На що можна дивитися вічно? На вогонь, воду і… захопливі краєвиди українських парків! Лишень спробуйте доповнити класичний урок онлайн-екскурсією Google-картами. Мова йде про розробку Міндовкілля та Google Україна – віртуальні туристичні маршрути національними природними парками. Демонстрація колекції цих цифрових панорам – чудовий спосіб переконати учнів у тому, що наша країна дивовижна і нею варто подорожувати!

Коротко про віртуальні 
національні парки України

Наразі оцифровано 16 заповідників України в Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Одеській, Київській, Сумській, Закарпатській, Рівненській, Тернопільській, Чернігівській, Херсонській та Полтавській областях, а також у місті Києві. І це ще не все! Міндовкілля та Google Україна планують постійно поповнювати колекцію паркових панорам. 

Віртуальні карти українських парків:

1. «Черемоський». Просто погляньте на безкраї простори цього неймовірного парку та погодьтесь: дуже важко втриматися, щоби не зібрати за хвилину туристичний ранець та не поїхати прямісінько до заповідника. До речі, знаходиться він у Путильському районі Чернівецької області. Тут переважно ростуть чисті ліси ялини європейської, яка належить до групи гірських темнохвойних лісів. А ще, тільки-но уявіть, у цьому парку налічується не менше лише 5 тисяч видів безхребетних тварин та 147 видів хребетних. 

2. «Нижньосульський». Цей парк розташований на межі Черкаської та Полтавської областей, у нижній частині долини річки Сула. Його було створено з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Середнього Придніпров'я. Тут знаходяться тварини, занесені до Європейського Червоного списку – 5 видів, Червоної книги України – 23 види, і списку регіонально рідкісних видів – 8 видів. Серед них болотяна черепаха, чорний шуліка, польовий лунь, орлан-білохвіст, сапсан, нічниця водяна, горностай та видра.

3. «Гетьманський». Навіть в онлайн-форматі цей парк дивом створює атмосферу затишку! Унікальність цього національного парку, що знаходиться в південно-східній частині Сумської області, полягає в різноманітних ландшафтах Лівобережного лісостепу. Тут можна побачити усе: від низинних заплав та боліт із торфових мохів до корінних лісів.

4. «Верховинський». Цей парк природа, ніби художник, розмалювала у численні кольори та відтінки. І завдяки онлайн-карті ми зможемо насолодитися цими краєвидами. Заповідник знаходиться на території Верховинського району Івано-Франківської області. У ньому розміщені гірські та долинно-річкові природні комплекси, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну та наукову цінність.

5. «Гуцульщина». Цей заповідник знаходиться у Косівському районі Івано-Франківської області. Одне із найцінніших багатств Національного парку – ліси. До речі, переважають тут листяні ліси, здебільшого дубові. Окрім дубів тут ще ростуть бук і граб, у більш вологих місцях – ясен, береза, в'яз, у підліску – ліщина, глід, крушина, бузина та інші види.

6. «Карпатський». А чи знали ви, що саме тут розміщена найвища точка України – гора Говерла? Парк знаходиться в межах Чорногірського і Ґорґанського масивів. Тут  здебільшого ростуть хвойні та смерекові ліси, а також (хочу й небагато) ліси з білої ялиці та сосни звичайної. Важливим природнім об'єктом парку є джерела з мінеральною водою двох типів – хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою та слабомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою. 

7. «Сколівські Бескиди». Прагнете трохи релаксу? Відкрийте віртуальну карту цього парку, увімкніть спокійну музику та уявіть, що ви просто зараз прогулюєтеся поблизу водопаду, уважно розглядаєте кожен камінчик, рослини... Цей дивовижний парк знаходиться в межах районів Верхньодністровських та Сколівських Бескидів. На його території збереглися рештки чистих букових лісів, а також смерекові і ялицеві лісостани. При цьому вік дерев-велетнів сягає 100 і більше років! Фауна парку багата й різноманітна. Тут мешкають сотні видів комах, риб, земноводних, плазунів та ссавців.

8. «Вижницький». Територія цього різнобарвного парку належить до басейну річки Дунай і знаходиться в басейнах двох основних річок Буковинських Карпат – Черемошу та Сірету. Тут переважає лісова рослинність, яка за характером дуже відрізняється від решти території Українських Карпат, а все тому, що тут переважають ялицево-букові ліси.

9. «Зачарований край». Цей дивокрай розташовний на території Іршавського району Закарпатської області. Рослинний та тваринний світ парку характеризується значною біорізноманітністю. На території заповідника можна побачити понад 170 видів рослин, а ще тут мешкає близько 60 видів тварин! Цікаво, що 29 видів рослин і 38 видів тварин, представлених у заповіднику, занесені до Червоної книги України.

10. «Кременецькі гори». Гігантська територія площею близько 7 000 га охоплює Кременецький та Шумський райони Тернопільської області. Кліматичні умови сприяють розвитку багатого рослинного світу. Флора представлена хвойними та широколистяними лісами, а також чагарниковими заростями, луками та степовими ділянками. Значну цінність представляють букові ліси гір Маслятин і Черча.

11. «Дермансько-Острозький». Тільки-но погляньте, яка краса! Цей парк розташований на території Здолбунівського та Острозького районів. Він знаходиться на перетині різних фізико-географічних областей і є перехідною зоною, де вузька смуга ландшафтів Малого Полісся, під назвою Острозька прохідна долина, оточена природними масивами, характерними для лісостепової зони у межах Волинської та Подільської височин. Це зумовило значне багатство природних комплексів: особливу привабливість території надає наявність водойм, значні площі хвойних та листяних лісів, різноманітність рельєфу.

12. «Ужанський». Парк розташований у західній частині Закарпаття, в басейні річки Уж. Це симбіоз дикої природи та багатств закарпатської народної культурної спадщини. Сьогодні на території нацпарку ростуть найстаріші в Україні тисячолітні дуби, знаходяться стародавні букові праліси та відкриваються дивовижні гірські панорами. Це дійсно казкове місце, тут ви можете побачити прекрасні та величні стародавні буки, ялини і явори, обплетені плющем, і прикрашені «моховою ковдрою».

13. «Голосіївський». Цей парк унікальний, бо розташований у правобережній частині Києва (в межах мегаполісу!). Він складається з кількох відокремлених частин, які знаходяться в Голосіївському, Святошинському та Оболонському районах міста. Тут переважно ростуть граб звичайний і дуб звичайний. Ліс переважно старий, майже всюди трапляються дуби віком понад 200 років, а інколи – понад 300 років. 

14. «Мезинський». Територія цього затишного парку розташована в басейні річки Десна. Тут є чимало озер, а також знаходиться ціла низка прадавніх поселень, де збереглися залишки земляних укріплень, близько 50 пам’яток археології. Серед них знаменита Мезинська палеолітична стоянка, що існувала майже 20 тисяч років тому.

Сподіваємося, ми змогли переконати вас у тому, що в Україні теж є чимало місць, які точно варто побачити. Який парк із названих вам найбільше до вподоби? У якому хотілося б побувати наживо?

ПРАКТИЧНІ ПРИЙОМИ

 

Методи для генерації креативних ідей

Розвиваємо креативне мислення учнів!

Ефективні практичні прийоми для генерації нестандартних ідей.

Протягом останнього десятиліття штучний інтелект досяг успіхів у обробці даних, однак у здатності генерувати нові ідеї він поступається людині! У сучасному житті часто зустрічаються завдання, для вирішення яких варто постійно прокачувати креативне мислення та фантазію. Так, у школах навчальні завдання вирішувати без креативу майже неможливо. Розвиток творчого мислення, кругозору та ерудиції стали базовими в закладах освіти!

Ми підготували добірку ефективних прийомів, які стануть чудовим аналогом мозковому штурму та допоможуть у генерації нестандартних ідей. Сподіваємося, ця добірка стане корисною не тільки для учнів, а й для вас, педагоги.

Синектика

Автор цього методу – Вільям Гордон, відомий винахідник та дослідник мислення творчих людей. Синектика базується на генерації ідей за допомогою використання аналогій.

Етапи методу:

1. Учасники обирають будь-який предмет (літак, ручку, книгу, глобус тощо) та шукають до нього аналогії: 

• прямі – найбільш очевидні спільні риси (крило у птаха та літака); 
• суб'єктивні – кожен учасник «стає досліджуваним об'єктом» та оцінює свої відчуття (наприклад, «Що було, якби я був книгою?»);
• символічні – учасники використовують метафори та дають нестандартні визначення звичайним речам (наприклад, авто – засіб пересування);
• фантастичні – кожен із учасників вигадує чарівні функції, які міг би виконувати досліджуваний предмет. 

2. Підсумкова дискусія. Учні умовно вдосконалюють обраний предмет (характеристиками, функціями тощо) і обґрунтовують його користь для людства. Усі дібрані асоціації можуть підказати дітям, як можна оновити предмет.

SCAMPER

Цей метод складається з набору запитань, які стимулюють генерацію нових ідей. Основна ідея методу – все нове є просто модифікацією того, що вже існує. «SCAMPER» – це абревіатура, де кожній літері відповідає слово:

• Substitue (Заміщення): Як і чим можна замінити складові частини? Чи можна інакше застосувати цю ідею?
• Combine (Комбінація): Чи можна поєднати кілька ідей або їхні частини, як? Що можна скомбінувати, аби розширити сферу застосування?
• Adapt (Адаптація): Чи існують аналоги, на що це може бути схоже? Чи є в інших наукових сферах ідеї, які можна було б застосувати?
• Modify/Magnify (Модифікація/Збільшення): Як і що можна зробити з більшою ефективністю? Що і як можна модифікувати?

• Put to other uses (Пошук альтернатив): Як би я оцінив цю ідею, якби дізнався про неї тільки зараз?
• Eliminate (Усунення): Яка з умов ідеї не є обов'язковою? Чи можна і чи потрібно розділяти ідею на кілька частин/етапів?
• Rearrange (Переставляння): Чи може бути інша послідовність дій? Чи є взаємозамінними окремі елементи ідей?

Суть методу: викладач ставить проблемне завдання. Учні мають у форматі дискусії обговорити ідеї для його вирішення, давши відповіді на наведі вище запитання. 

Цей метод краще використовувати на заняттях у 9-11 класах. Відповідаючи на запитання, діти вчитимуться детально розглядати переваги і недоліки власних ідей.

Метод випадкових об'єктів

Цей метод запропонував професор Берлінського університету Фрідріх Кунце задля подолання інертності мислення, активізації здатності генерувати нові ідеї та знаходити інноваційні рішення. Основою його методу є випадковість та асоціативне мислення. 

Суть методу: 

1. Учні об'єднуються у кілька команд, кожна з яких обирає будь-який «випадковий» предмет (чашку, парасольку, годинник тощо). 

2. Обрані речі потрібно умовно вдосконалити: команди мають обрати ще три інших предмета (човен, Google, коробку тощо). 

3. Далі потрібно описати властивості кожного з трьох предметів: човен – підводний; Google – обізнаний у всьому; коробка – дерев'яна, містка. 

4. Останній етап – команди переносять властивості з трьох предметів на «випадковий» предмет, який обирали у першому пункті. Для цього потрібно виділити найбільш практичні властивості (дерев'яний – предмет може мати стильний дерев'яний корпус, підводний – предмет водонепроникний та ударостійкий; можна зробити смарт-предмет за допомогою комп'ютеризації).

Метод Уолта Діснея

Основним принципом креативної стратегії Уолта Діснея є виділення трьох позицій мислення – «Мрійник», «Реаліст» та «Критик». Як правило, у людини ці позиції завжди змішані, їхнє цілеспрямоване виокремлення дозволить максимально реалізувати притаманні їм можливості.

Суть методу: 

1. Учитель пропонує дітям обговорити певну проблему з трьох різних точок зору: мрійника, реаліста та критика. Для цього діти об'єднуються у три відповідні команди. 

2. Мрійники вигадують шалені та навіть фантастичні ідеї для вирішення проблеми (ідеальне рішення ідеальними методами). 

3. Реалісти коментують ідеї Мрійників з точки зору реальних можливостей (як можна «ідеальну ідею» реалізувати у неідеальному світі). 

4. Критики аналізують коментарі Реалістів, виявляючи в ідеях помилки, та пропонують альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Фрірайтинг

Автор цієї техніки – професор англійської мови Пітер Елбоу. Основна ідея – вимкнути у собі внутрішнього критика та імпровізувати, шукаючи яскраві ідеї. 

Суть методу: потрібно взяти ручку та кілька аркушів паперу. Необхідно протягом двадцяти хвилин записувати будь-які ідеї – все, що приходить в голову. Для зручності, можна запустити на телефоні таймер на встановлений час. Не потрібно щось закреслювати чи виправляти!

Закінчивши роботу, відкладіть текст і зробіть перерву протягом однієї-двох годин. Прочитайте написане вголос. Позначте яскравим маркером ті фрагменти ідей, які можна вдосконалити і втілити в реальність. 

Готово! Цей метод доведе, що ваша підсвідомість може генерувати найнеочікуваніші ідеї. 

Розшифрування

Це простий метод, що у розважальній формі тренує асоціативне мислення. 

Для того, щоби згенерувати ідею за допомогою цього способу, вам знадобитися текст незрозумілою для вас мовою, ієрогліфи чи, наприклад, абстрактний малюнок. Намагайтеся розшифрувати обраний текст/малюнок, звертаючи увагу на форми символів. Можливо, якийсь символ щось вам нагадає. Що частіше ви будете виконувати цю вправу, то легше генеруватимете нестандартні ідеї.

Ми поділилися з вами добіркою ефективних методів для розвитку креативного мислення. Користуйтеся цими техніками не лише у школі, а й удома, завдяки чому отримаєте бажаний результат!